як найкращий землероб серед своїх сусідів інших рас, але вони повністю зазнають поразки в ці дні інтенсивного обробітку ґрунту. Неписьменність українського селянина робить йому майже недоступним увесь великий прогрес сільськогосподарської науки. Старі методи землеробства, примітивні сільськогосподарські знаряддя марнують його енергію та запас живих ресурсів. Використання сільськогосподарських машин, яке може мати велике значення навіть в інтенсивному дрібному землеробстві, майже невідоме українському селянину. Прогресивна меліорація ґрунтів і національна сівозміна не мають широкого застосування. А всім зусиллям просвіти українського селянства якнайбільше перешкоджають уряди, що панують над ними, їх польські та їхні російські пани.
Відносно найвищого рівня в сільському господарстві досягли західне окраїнство України, Підляшшя, Хохос, Галичина. Нижча якість ґрунту завжди вимагала тут більш інтенсивного обробітку. Крім того, тут легше просівалися впливи передових методів культивування, чи то опосередковано через польську територію, чи безпосередньо через вплив німецьких колоній. Більша освіченість українських селян Галичини спричинилася до того, що вони тепер регулярно застосовують раціональну сівозміну та удобрення ґрунту, навіть штучними добривами, і мають досить непогані сільськогосподарські знаряддя. Трипільна система майже всюди зникла в цьому регіоні і продовжує використовуватися лише в найродючіших частинах Поділля. З іншого боку, в горах досі часто зустрічається процедура, яка дозволяє зробити землю орною за допомогою багаття, а потім одразу ж посіву. На Поліссі ще часто застосовують випалювання, але частіше використовують двопільну та трипільну системи. За таким же принципом ведеться сільське господарство на північних частинах Волині, Київщині та Чернігівщині. У південних частинах цих районів, а також на Поділлі, Полтавщині та Харківщині переважає трипільна система. Гній зазвичай обмежується невеликими ділянками, які безпосередньо прилягають до фермерського будинку. Однак і тут незаперечним є просування до раціональної сівозміни та багатопільної системи. У степовій зоні спосіб обробітку стає більш недбалим і переважає так звана перелогова система. Ґрунт степу обробляють протягом кількох років, а потім деякий час залишають під паром. Однак останніми роками навіть степовий селянин змушений був зіткнутися з важкою необхідністю переходу на інтенсивні методи землеробства.