Великих змін зазнали сільськогосподарські знаряддя українських селян. Примітивний дерев'яний плуг, без металевого кріплення, зберігся лише подекуди, на Поліссі та в Карпатах, радше як батьківська реліквія, ніж як землеробське знаряддя. У всій центральній смузі України використовується типове українське рало, зроблене з дерева, з міцною залізною арматурою. Швидко входять у вжиток залізні плуги. У південній степовій зоні України селянин має найкращі знаряддя праці. Тут використовуються залізні плуги різних типів, наслідуючи німецьким колоністам, а посівні, жниварні, а також молотарки знаходяться у власності великих селян або сільськогосподарських кооперативних товариств.
Отже, можна відзначити певний прогрес в українському сільському господарстві. Російський і білоросійський селянин набагато гірший, але й український селянин має пройти довгий шлях, щоб досягти рівня навіть українських великих землевласників. Різні сільськогосподарські кооперативні об'єднання працюють над підвищенням рівня сільського господарства українського селянства. Одне з цих кооперативів має 90 відділень, 1100 місцевих групи, а 27 тис. — східногалицький «Сільський Господар». Такі асоціації, якби їхньому розвитку не перешкоджали (особливо російський уряд), мали б велике значення для піднесення рівня сільського господарства України, цієї давньої житниці Європи.
Друга причина сумного стану сільського господарства України полягає в його поганому майновому стані. Іноземні завойовники, яких постійно приваблювала родючість української землі, заволодівши нею, поділили її між своїми верствами. Іноземні завойовники зуміли денаціоналізувати українську шляхту, зуміли навіть розвинути республіканську козацьку організацію в новий клас землевласників і значною мірою зрусифікувати їх. Іноземне панування на Україні завжди підтримувало іноземну власність на землю у великих розмірах, і український селянин повинен задовольнятися малими, посередніми і розкиданими шматками землі.
А тепер кілька підтверджуючих цифр. В українській частині Галичини великі маєтки займають 40,3% загальної площі. У Чернігівському, Полтавському та Харківському Урядах частка селянської землі ще досить велика (53%, 52%, 59%), оскільки сюди входить майно нащадків старовинних козаків. Значно гірші умови в інших частинах України. На Волині селянська земля становить лише 40 % площі, на Поділлі %, а в Мінському Поліському Уряді за селянами збереглося лише 28 % землі.