У нашому економіко-географічному огляді України ми почнемо з найпримітивніших галузей експлуатації природних ресурсів і переходимо від них до більш розвинутих.
Полювання та Риболовля
Найпримітивніший спосіб експлуатації природних ресурсів країни був завжди і всюди полювання та риболовля. Обидва відігравали велику роль в економічному житті України тисячу років тому. Наші давні літописи містять багато повідомлень про велику кількість дичини та риби в українській землі та про велике значення їх для населення. П'ять століть татарських воєн фактично перервали експлуатацію цих природних скарбів, і навіть у 16-му та 17-му століттях Україна все ще викликала подив мандрівників з чужих країн через її велике багатство дичини та риби. Мисливство та рибальство в ці століття були одними з основних галузей промисловості козацького прикордонного населення України. Ще в другій половині XVIII століття мисливство та рибальство все ще були двома основними джерелами промисловості Запорозької Січі. Але невдовзі землеробство почало набирати обертів у підвладних йому областях, зросла густота населення, а разом з тим і фундаментальна сила Запорозької організації. Ця обставина видавалась російському уряду загрозливою і була головним мотивом знищення Січі. Сьогодні полювання майже не має значення в економічному житті України. Але в 1906 році в Галичині було вбито 500 оленів, близько 10 000 косуль, понад 2 000 кабанів, близько 90 000 кролів, понад 8 000 фазанів, 50 000 куріпок, 30 000 перепелів, 10 000 вальдшнепів і 14 000 диких качок. показники для інших країн при цьому були значно вищими; у більш густонаселеній Богемії було виловлено понад 800 000 кролів, 1 000 000 куріпок тощо. Ці цифри показують, що в Галичині природне багатство дичини значно зменшилось, тоді як штучне збереження дичини ще не почалося. В австро-угорській частині України полювання стало просто розвагою вищих станів — простим спортом. Мисливська монополія вищих класів навіть приносить селянам серйозні збитки, бо кабани та олені завдають великої шкоди сільському господарству, особливо в Бойківській і Гуцульській країні, і їх заборонено тримати. Ця обставина сприяє браконьєрству, яке в багатьох районах досить поширене. Знищення хижих звірів, ведмедів, вовків, рисей і диких котів, як правило, здійснюється лише випадковими загальними погонами, але українські гірські жителі дуже добре вміють, незважаючи на всі закони гри, ефективно захищати себе та свої стада від цих диких тварин. У 1906 році в Галичині було виловлено понад 9000 лисиць.