Набагато більший прибуток приносить рибальство в гирлах річок, у лиманах і особливо в найбільшому з усіх лиманів — Азофському морі. Річний урожай тут досягає в середньому 140 мільйонів кілограмів. У гирлах Дунаю головним рибальським центром є Вилків. Наприкінці 19 століття тут проживало 900 самостійних рибалок, які іноді об'єднувалися в артілі. Тут виловлюють переважно осетрових та інших риб класу осетрових (в середньому 30 тис. на рік), а також чотири з половиною мільйони понтійських оселедців. У гирлах Дністра, Бога та Дніпра ловлять переважно річкову рибу. Оселедці та осетрові риби тут мають незначне значення. Рибалки в цьому регіоні є завжди організовані або в артілі, в яких прибуток розподіляється порівну між членами, або в так звані тахві, які наймаються підприємцями. Головний центр рибного промислу і виробництва рибних консервів — Одеса. Але Одеська затока не може зрівнятися з Азовським морем за видобутком риби. Середня величина річного вивозу тут перевищувала мільйон рублів в останні роки XIX століття. Щорічно тут виловлювалося понад 11 мільйонів кілограмів осетрових та інших великих риб, крім 7 мільйонів оселедців. Іноді взимку на замерзлому Азофському морі збирається понад 70 000 рибалок із 20 000–30 000 коней і волів. Завдяки гігантським мережам, довжина яких іноді досягає двох кілометрів, тут ведеться дуже прибуткова рибна промисловість. В Осові (Азофі) і Керчі розташовані важливі рибальські центри з великими морозильними заводами і заводами по засолюванню і копченню. Члени рибальських артілей походять переважно з Полтавщини та Харківщини.
Українці також можуть претендувати на досить значну участь у рибній промисловості Каспійського моря, яка щорічно виловлює понад півмільярда кілограмів риби. Українські каспійські рибалки походять з українських колоній на Волзі та зі східних частин власне України.
Внутрішнє рибальство на річках, озерах і ставках зараз має лише незначне значення. На Дністрі та Дніпрі на Прип'яті, Десні, Сулі та Орлі, а також на Донці ще подекуди існують рибалки-арліли, але рибу ловлять тільки для місцевих потреб. На Поліссі рибна промисловість ще приносить певний прибуток, напр. р., в Мосирському повіті близько 40 000 рублів на рік, в Пінському повіті лише 3500 руб. Озеро Кнайс щорічно дає риби на 10 тис. рублів. Вся Галичина дає близько 1 500 000 кілограмів на рік, з яких дві третини приносить українська частина країни.