Крім перелічених вище найважливіших багатств ґрунту, в Україні знаходяться менш важливі, але варті уваги корисні копалини. На Поділлі та прилеглих до нього прикордонних смугах Бессарабії залягають багаті родовища фосфоритів (70—75% фосфорної кислоти), з яких у 1907 р. понад 114 тис. ц. (72% від загальноросійського видобутку). У повітах Катеринославській, Херсонській, Полтавській, Чернігівській, Київській, Волинській у 1907 р. понад 216 тис. цв. каоліну видобуто. За межами України каолін в Росії не зустрічається. Хороші гончарні глини знаходять по всій Україні, переважно в околицях Києва, Чернігова та Полтави. Вогнетривкі глини трапляються на Донецькому плато, сланець — на Запоріжжі (Катеринослав), літографський камінь — на Поділлі (біля Кам’янця й Могилева), графіт (правда, в незначних кількостях) — на Волині, на річці Случ, біля Кривого Рогу (Херсон), у районах Києва й Катеринослава, мінеральні фарби — біля Лисичанська (Донецька обл.). Кривий Ріг та Єлисавет (Херсон), Старий Оскол (Курськ). Сірку добувають у верхній течії р. Кубань, пемзу — на Кавказі, гниль — біля Свенигородки (Київ). Жорна добувають у багатьох місцях, найкращий сорт біля Глухова (Чернігів), бруски особливо на Полтавщині та в девоні Галицько-Поділля (Теребовля). Крейда поширена на Поділлі, Волині й Харківщині, гіпс — на Поділлі й Покутті (красиві алебастри), а також на Донеччині. Будівельне каміння, вапно, пісок, суглинок зустрічаються в Україні повсюдно і мають хорошу якість. Найбільш придатними для кладки є девонські пісковики Поділля, гранітогнейси Дніпровського плато, давні еруптивні утворення Волині.
З цього короткого огляду мінеральних ресурсів України ми бачимо, що Україна, хоча в цьому відношенні вона не порівнюється з країнами Західної та Центральної Європи, все ж виробляє багато, і після серйозної зміни в політичних і культурних умовах повинна бути в змозі зайняти важливе місце у світовому виробництві мінеральних багатств. Нині український народ надає лише малооплачувану працю, а прибутки лягають на плечі іноземних правителів.
Промисловість
Промисловість України зараз перебуває на важливому перехідному етапі. Первісно дуже важливі домашні промисли, які донедавна задовольняли всі потреби селянства, не витримують конкуренції з фабричною системою великої промисловості, яка щораз глибше проникає в ті райони України, що лежать найдальше від шляхів світової торгівлі. Домашня промисловість нестримно занепадає, все більше розвивається фабрична промисловість, і, хоч остання ще молода і відстала в текстильних галузях, централізацією промисловості в Москві, все ж Україна (особливо південна частина) стоїть на шляху до того, щоб стати найважливішим промисловим районом усієї Росії.