Століттями позбавлена політичної незалежності Україна сьогодні просто вегетує, замість того, щоб жити в стані повного розвитку. Фатальні наслідки її несамостійності помітні в усіх аспектах матеріального та духовного життя країни.
Нинішній політико-адміністративний поділ України також є наслідком браку політичної незалежності цієї нації. Цей поділ не відповідає ні природним, ні антропогеографічним умовам і значною мірою представляє лише цілком застарілі, нині нічого не варті залишки державного розуму минулих століть.
Навіть державні кордони на українській території проведені дуже неприродно. Австрійська коронна провінція Галичина охоплює частини Ростохії, Волині, Поділля, Покуття, а інші частини цієї природної території лежать поза державним кордоном, у Росії. Топографія і люди однакові з обох боків кордону; тільки державна влада і правлячі раси різні. Кордон Карпат між австрійською та угорською частинами України, звичайно, здається гарним природним кордоном, але насправді він був би таким лише якби він проходив уздовж південного підніжжя хребта. Для Карпатського регіону Україна внаслідок своєї зручності комунікацій становить не лише фізико-географічну, а й антропогеографічну одиницю. По обидва боки кордону живуть однакові лемки, бойки та гуцули.
Ще більш яскраво неприродність нинішнього політичного поділу України впадає в очі, коли ми розглядаємо адміністративні одиниці в рамках держав, які зараз домінують в Україні. В Угорщині українська частина землі об'єднана в одне велике ціле разом зі Славонією, Трансільванією, Альфольдом, Банатом і т. д. Усе з центром у Будапешті. Навіть кордони автономних країн побудовані так, що окрім шматка української території, вони охоплюють такий же великий чи навіть більший, але, в усякому разі, густонаселений шматок чужої національної території, напр. р., румунського, мадярського, словенського. Внаслідок цього розпорошеного розподілу українці Угорщини не мають політичного впливу.