Причини такого стану зарубіжні (російські та польські) «прапороносці культури» зазвичай шукають і знаходять в байдужості та нездатності до культури українців. Однак проти цього пояснення можна заперечити, якщо згадати велике комерційне значення давніх Київського та Галицького королівств, а також тривале існування української торгівлі аж до XVI століття, незважаючи на її систематичне придушення польським урядом. Природно, що п'ять століть татарської навали завдали великої шкоди українській торгівлі. І коли в 17-18 століттях комерційна діяльність України гетьманів почала процвітати, вона систематично придушувалася рос.
Уряд, після злощасного повстання Мазепи. Тоді ми повинні розглянути труднощі конкуренції з росіянами, дуже талановитою комерційною расою, з євреями, вірменами та греками. Однак найгостріше відчувається лихий брак освіти. Скрізь, де освіта народу є більш передовою, як, наприклад, у Східній Галичині, там в українців відроджується торговельний дух. Галицькі українці мають тисячі крамниць, великі торговельні кооперативні організації (Народна Торговла з сімнадцятьма філіальними складами і кількома сотнями крамниць, Союз тогорвельник спілок, Союз збуту худоби та ін.), з великим річним оборотом (великим для галицьких умов) 25 мільйонів крон. Просвічене селянство Синевідська й околиць (країна Бойків) веде активну торгівлю фруктами далеко за межами Австрії. Навіть на російській Україні торгівля в усіх місцях оживає. Кооперативний рух наперед так розгорнувся, незважаючи на жахливу безграмотність, що в 1912 році таких організацій було понад 2500, тоді як у всій Росії (з Україною) було 5260, а в Польщі лише 920. З цих фактів можна сміливо зробити висновок, що з піднесенням рівня культури знову пробуджується колишній комерційний дух України. Правда, тверда, справедлива натура українця, який ненавидить будь-яку нечесність, не додасть цьому новому торговельному духу світового характеру, але, з іншого боку, посилить вплив українського купця в торгівельному світі.
Сучасний стан торгівлі в Україні ще дуже примітивний; по-перше, через загальний низький рівень культури; по-друге, через дуже примітивні транспортні умови Східної Європи.