Внаслідок нещільної сітки залізниць і направлення всіх залізничних ліній на Україні до закордонних центрів, в Україні майже немає важливих залізничних центрів. Єдиним центром європейських масштабів є Лемберг, де сходяться дев'ять магістральних і місцевих ліній. Стрий, Станиславів, Коломия і Тернопіль – менші вузли, з п’ятьма лініями, що сходяться. В російській Україні тільки Берестя і Харків заслуговують на назву залізничного вузла, в точному розумінні як точки перетину принаймні двох магістральних ліній; так само і Полтава, і Ростів. Залежність українських залізниць від закордонних центрів є причиною того, що часто дуже важливі переїзди знаходяться поза великими містами, поблизу якогось жалюгідного маленького села, як, наприклад, Сарни, Бахмач, Косятин, Змеринка тощо. Єдиний зосереджений район української залізничної системи з численними місцевими вузлами лежить на Донецькому плато.
Перелічимо кілька залізниць України, які є найважливішими для транспортного сполучення країни. Україну з Чорним морем з'єднують сім магістральних магістралей: Лемберг-Одеса, Знаменка-Миколаїв,
Харків-Севастополь (з відгалуженням на Керч), Катеринослав-Бердянськ, Донецьке плато-Маріуполь, Донецьке плато-Таханрог, Катеринодар-Новоросійськ. Пряме залізничне сполучення з Румунією існує через Тирасполь до Ясс і з Лемберга через Чернівці до Бухареста. До Угорщини ведуть маршрути: Станіславів-Сіхот, Лемберг-Мукачів, Лемберг-Ужгород-Перемишль-Уйгелі. Зв'язок з Австрією-Польщею (Західною Галичиною) утворюють лінії Лемберг-Краків і Станиславів-Новий-Сандец, зв'язок з Росією-Польщею лініями Ковель-Люблін-Варшава і Берестя-Сідлець-Варшава. Лінії Берестя — Лібава ведуть на північ до Білої Русі, Литви та Балтики. З північчю і північним сходом (Великою Росією) Україну з'єднують лінії Київ — Самара, Донецьке плато — Вороніж. На схід від Донецької області і Катеринодара до вигину Волги і від Ростова вздовж Кавказу до Баку.