інослав, Миколаїв та ін.), а також у трьох державних заводах у Галичині (Винники, Монастириська та Заболотів).
Лісова промисловість охоплює великі лісопильні заводи в карпатських гірських районах Галичини, Буковини та Північно-Східної Угорщини, а також вздовж річок Прип'ять і Дніпро (Мосир, Кремінчук, Катеринослав, Херсон та ін.). Коркова промисловість налагоджена в Одесі, паперова — у Ростові, Одесі, Харкові, Полтаві.
Найважливішою галуззю великої промисловості України є металообробка. Українська залізоробна промисловість, незважаючи на свою молодість, швидко випередила польську, московську та уральську промисловість і була б ще більш передовою, якби економічна політика російського уряду не вжила заходів для захисту московської та уральської промисловості від промислової конкуренції України. Отже, українська металургійна промисловість повинна постачати переважно напівфабрикати, які потім переробляються в готові вироби в центрі імперії.
У 1911 р. на Україні було отримано 24 625 тис. ц. чавуну, тобто 67,4% від загальноросійського виробництва; у 1912 р. цей відсоток, як кажуть, досяг 70%, а решта, 30%, припадає на Польщу, Великоросію та Русько-Азію. У 1911 р. в Україні було вироблено 18,8 метричних центнерів (55,6% загальноросійського виробництва) кованого заліза та сталі, а в 1912 р. — стільки ж. Значення цих цифр стає очевидним одразу.
Металургійні заводи України розташовані в основному біля Кривого Рогу, в Катеринославі та його околицях, Олександрівську, Донецькому плато та прилеглих районах (Юсівка, Грушівка, Таханрог, Маріуполь, Керч та ін.). Цвяхово-дротяна промисловість має центр у Катеринославі, машинобудування – у Катеринославі, Києві, Харкові, Єлисаветі, Одесі, Олександрівську, Миколаєві та Бердянську. The чавунне пароплавство має центри в Ростові та Миколаєві. У Галичині ми знаходимо лише дуже невелику залізну промисловість, і в кращому випадку варто згадати кілька залізничних поставок, фабрик і майстерень, напр. г., у Сяніку (автомобільний завод), Новому Сандеці та Лемберзі.