У Волинському Поліссі Ковель (17 тис. чол.), розташований на судноплавній Турії, є передусім важливим залізничним центром, який веде значну торгівлю сільськогосподарськими продуктами та лісом. Іншим важливим залізничним центром є Сарни на Случі. Античне місто Орруч на Норіні багате на болотні руди та гончарну глину.
Природний район Волині охоплює лише Волинське плато разом із широкими річковими рівнинами, що проникають далеко в глиб плато. до
До Волині, отже, належить південна частина теперішнього Уряду Волинського, а також невелика смуга Уряду Київського, на лівому березі Тетерева. Основним заняттям населення тут є сільське господарство. Лісове господарство та лісозаготівлі стають менш важливими. Що стосується способу заселення, то на Волині ще залишилися ознаки прилеглих регіонів на заході та півночі з їхніми невеликими селами, хуторами та поодинокими хуторами. На сході воно починає набувати справжнього українського характеру з великими селами та сільськими містами. Міста та містечка Волині, як правило, невеликі, населені переважно євреями, брудні та занедбані, перевершуючи в цьому відношенні навіть типові галицькі села та містечка. На галицькому боці є тільки одне місто, яке варто згадати, а саме Броди (18 000 осіб), яке веде значну торгівлю сільськогосподарськими продуктами та продуктами тваринництва, а також деяку жваву контрабанду. З російської сторони можна перерахувати наступне, із заходу на схід: Володимир Волинський (10 000 осіб), колишнє королівське місто, тепер жалюгідне єврейське містечко з деякою торгівлею лісом і зерном і контрабандою. Луцьк, Дубно та Рівне утворюють волинський трикутник фортів, спрямований проти Австрії. Луцьк (32 000 жителів) — старе королівське місто на перехресті доріг, які перетинають судноплавну річку Стір у цій точці, і займається значною торгівлею, а також суконною та шкіряною промисловістю певних розмірів; Дубно (14 тис. чол.), на Ікві, відоме своїми колись знаменитими щорічними ярмарками; Рівне (39 тис. чол.) веде значну торгівлю збіжжям, худобою, алкоголем і т. д. Вздовж австрійського кордону лежать: Берестечко на Стирі, пам'ятне нещасливою битвою Хмельницького з поляками (1651); Радивилів, навпроти Бродів, головного осередку контрабанди; Почаїв, відоме місце паломництва, а водночас і притон контрабандистів.
Крем'янець (18 тис. чол.) на Ікві, міцна фортеця за часів українських князів, тепер веде кон-