Було кілька вірмен у сукняних сукнях, жилетах з низьким вирізом і засніжених пазухах сорочки, як ті, що постраждали від адвокатів у Міссісіпі й Арканзасі, і один дервіш, що виє. Він виглядав зовсім не так, як можна було б очікувати, а був веселим хлопцем у шикарній бавовняній сорочці з білими плямами, без коміра, і в звичайному костюмі-мішку з сірого європейського одягу, поверх якого він був одягнений у своє характерне пальто з верблюжої шерсті з широкими рукавами й лицьовою частиною, а на його голеній голові була феска із сірої вовни з широкою чорною смугою навколо. Він тримав вишукану тростину й обертав її в пальцях, як денді, коли прогулювався палубою. Він був зухвалим молодим дервішем, бо намагався насолоджуватися привілеї пасажирів першого класу на квитку третього класу, що стюард не дозволив би. І коли він не повернувся на своє належне місце, після того, як йому сказали це зробити, його грубо штовхнули ліктем зі сходів. Це не було шанобливим способом ставитися до святого в ембріоні, якими мають бути виючі дервіші, але я припускаю, що стюард мав свої накази, і, можливо, він звик мати справу з такими людьми.
Більшість турків у першокласній каюті не прийшли до столу, тому що вони не будуть їсти християнську їжу, боячись, що для її приготування використано сало чи інший екстракт зневаженої свині. Вони їли у своїх каютах разом зі своїми дружинами та дітьми, де вони варили собі каву над спиртовими лампами та пили воду з червоних глиняних глечиків, які вони наповнювали у священних фонтанах перед від’їздом з Константинополя. Жінки не виходили зі своїх кают, доки не дійшли до місця призначення, коли вони наосліп спускалися по трапах у гребні човни, щільно натягнувши покривала на обличчях і закутавши тіла у великі шалі.
Кілька персів у першій каюті регулярно приходили на їжу та приносили з собою свої апетити. Коран стосується їх так само, як і турків, але ті пани не були такими благочестивими, як мали б бути. І я помітив, що ніхто з пасажирів-магометян, крім мулл і одного генерала, не промовив молитви, коли прийшов час. Генерал був дуже побожним. На ньому був довгий світло-сірий плащ, що сягав йому до п’ят, і він тримав його так міцно застібнутим, що ми гадали, чи не було в нього під ним чогось, і, як усі військові тут, росіяни, австрійці та турки, він ніколи не відкладав шаблі, навіть коли він розстелив свій молитовний килимок на палубі й повернувся обличчям до Мекки, щоб помолитися.
Інші пасажири-мусульмани першого класу не звертали жодної уваги на години богослужінь, що викликало у мене неприємний шок, тому що я завжди розумів, що мусульманин настільки сумлінний, що він п’ять разів на день промовляє молитви в потрібний момент, незалежно від того, що він робив і де б не був.