У рамках медичної роботи американським місіонерам було необхідно заснувати диспансери, де можна було б тимчасово лікувати хворих, і особливо, де можна було б забезпечити ліками зовнішніх пацієнтів. Отримати чисті ліки у звичайних турецьких аптеках настільки важко, що всім американським лікарням у країні довелося створити та підтримувати власні диспансери. Їх запаси, куплені оптом, відправляються зі штаб-квартири місії в Бостоні, а тому є надійними в усіх відношеннях. Багато вітчизняних фармацевтів проходять належну підготовку. Ці диспансери часто виявляються майже такими ж цінними для життя і здоров'я людей, як і лікарні, і розглядаються як необхідне доповнення до кожної лікарні.
У Marsovan, щоб виконувати цю роботу в усіх відділах, є дев'ятнадцять американців; чотири висвячені місіонери та їхні дружини, три миряни, два лікарі та шість неодружених жінок, усі закінчили коледж, і майже всі пройшли від трьох до п’яти років післядипломної роботи. Пов’язані з ними та всіляко працюють з ними принаймні у двадцять п’ять разів більше, ніж кількість підготовлених місцевих християнських лідерів, багато з яких є випускниками коледжу чи інших американських закладів. Деякі навчалися в Європі після навчання в коледжі в Марсовані. На американському персоналі разом із місцевими партнерами також лежить відповідальність за нагляд за місцевою євангелізаційною роботою в широкій сфері. Час від часу місіонери проводять інспекційні тури, таким чином тримаючи їх у курсі того, що відбувається, щоб вони могли присвятити свою енергію в центрі вимогам зовнішньої роботи.
Як ілюстрацію того, як розвиваються навчальні заклади, Anatolia College є чудовим прикладом. Зародком, який створив цей великий заклад, який тепер нараховує понад триста студентів і кілька факультетів, була маленька школа в кутку стайні в місті Марсован, якою опікувався доктор С. С. Трейсі. Стайня займала більшу частину будівлі, а в одному з кутів, на ґрунтовій платформі, піднятій приблизно на фут чи близько того над загальним рівнем глинобитної підлоги, і захищеній легкою рейкою, була школа. Менше десятка дітей там взяли перші уроки читання. На початку, за загальним інтелектом, вони мало випереджали тварин, які займали решту кімнати. Ніхто не міг помітити в тому скромному початку зародок закладу, який зараз займає кілька гектарів у будівлях і кампусі неподалік від великого квітучого міста Марсован, наповненого яскравими молодими людьми з усіх куточків Анатолії, з усього південного узбережжя Чорного моря, і навіть з Росії, на північному узбережжі, які навчаються для здобуття наукових ступенів, готуючись до впливових і керівних позицій у новій Турецькій імперії.