Траян залишив свої легіони в Румунії як вал проти варварів на півночі та сході, і, незважаючи на постійні вторгнення аварів, гунів, готів, татар, монголів, турків та інших орд з Азії, їхні нащадки втрималися, і ніщо, як я вже сказав, не є для них дорожчим, ніж їхня свідомість латинського походження. Багато звичаїв стародавніх римлян досі переважають. І в певне свято в усіх селах можна спостерігати відродження піррового танцю, такого священного в міфології. Селяни носять жупани, що наслідують давньоримським воїнам, з дзвіночками на поясі і рукавах; вони тупотять ногами по землі, як північноамериканські індіанці, і кричать в унісон, як нібито кричали воїни з міфології, щоб Сатурн не почув голосу немовляти Юпітера, майбутнього царя богів. Румунські селяни дають своїм дітям латинські імена і навіть на своїх бичів. Фермер називатиме своїх волів на честь Кассія, Цезаря, Брута, Августа й Антонія, а ім’я Траяна в нас таке ж поширене, як ім’я Іоанна.
Залишилося кілька відчутних слідів Траяна. Одним із них є міст, який він побудував, щоб переправити свою армію через Дунай у 104 році нашої ери. Спочатку він складався з двадцяти опор, кожна довжиною 160 футів, висотою 145 футів і шириною 58 футів. Оригінальні опори все ще залишаються міцними, як гори, хоча міст кілька разів перебудовувався; і дорога, яка веде до мосту вздовж правого берега Дунаю, все ще підтримується. Хто забажає туди піти, може знайти бронзову табличку, почорнілу від рук століть, на якій досі є латинський напис з іменем, титулами та досягненнями Траяна.
Корінних жителів країни називали даками, і їх войовничий характер дуже часто приводив до друку. Пліній і Геродот назвали їх найсміливішими та найчеснішими з усіх варварських племен, а Фукідід натякає на їхню доблесть верхи на конях із луком і стрілами та рішучість, з якою вони протистояли наступу перського царя Дарія. Близько 325 р. до н. Філіп Македонський вторгся в Дакію і взяв в облогу одне з міст. Той великий грецький завойовник хотів був дати сигнал для штурму стін, коли ворота відчинилися, і довгий ряд священиків, одягнених у білосніжні шати, з лірами в руках, вийшов і наблизився до македонського табору з мирними піснями. Вражений видовищем і їхньою довірою до нього, Філіп пощадив цитадель, одружився з Медою, донькою короля, і уклав угоду про напад і захист,
що було значною перевагою для його майбутніх кампаній. Навіть сьогодні тубільці носять золоті монети з бюстами Філіпа та Олександра Великого та їхніх наступників на македонському троні.