Бібліотека закладу, однак, не справляє враження науковості. Книг на його полицях дуже мало, всі вони дуже старі, і більшість з них застаріли. Здається, немає попиту на літературу вірменською мовою, богословську чи іншу. Дуже мало книжок є цінними.
Серед сходознавців панувала омана, що бібліотека в Ечміадзіні наповнена стародавніми рукописами, які представляють великий інтерес і цінність, але це не так. Для студентів там немає ніяких цікавинок, і вірменське духовенство, схоже, набагато більше цікавиться певними забобонами та традиціями, пов’язаними з високошанованими реліквіями в їхній святині, ніж вмістом своїх книжкових полиць.
У скарбниці монастиря зберігається і третій «священний спис» — зброя воїна, яка пронизала бік Спасителя, коли Він висів на хресті. У палаці імператора Австрії є дублікат, який був привезений з Єрусалиму святою Єленою і колись належав Костянтину Великому, потім Карлу Великому, який передав його наступникам на посаді глави Священної Римської імперії. Ще один є в соборі Святого Петра в Римі, який був привезений зі Святої Землі хрестоносцями, які відкрили його завдяки чуду в Антіохії. Кажуть, що «святий спис» тут був привезений до Вірменії учнем Тадеєм, коли він приїхав на запрошення царя, щоб навернути націю.
Ще більш цікавою реліквією є уламок Ноєвого ковчега — обшарпаний і гнилий шматок дошки, близько чотирьох футів завдовжки, вісімнадцять дюймів завширшки і два дюйми завтовшки, який нібито був взятий з корпусу цього шанованого судна. Немає жодних письмових гарантій, а отже, неможливо встановити особу, але, оскільки так само неможливо спростувати твердження, легше беззаперечно прийняти віру тих добрих людей.
Ймовірно, більш справжнім є чудово карбований срібний релікварій у формі передпліччя та кисті, який, як кажуть, містить справжню праву руку та руку святого Григорія, і він використовується у вражаючій церемонії під час освячення патріарха вірменської церкви. Під час благословення цей срібний релікварій, що містить руку засновника Вірменської церкви, урочисто кладе на чоло кандидата єпископ-служитель.
Є багато інших мощей святих і мучеників вірменської віри, імена та історія яких невідомі нас. Справді, потрібно побувати там, щоб зрозуміти, як люди Сполучених Штатів знають про одну з найбільших гілок християнської церкви.
Власне монастир — це старовинна будівля з келіями для тридцяти чотирьох монахів, які більшу частину часу присвячують управлінню справами закладу і, як ви розумієте, пишаються своїм покликанням і високо цінують привілеї, якими користуються. В обробітку господарства та в догляді за великими отарами овець і кіз їм допомагає село селян, які збільшують кількість утриманців установи до кількох тисяч осіб.