Інше цікаве місце поблизу називається «Гаспра», де знайшли притулок три сумнозвісні жінки, які були вигнані з російського двору в Санкт-Петербурзі, і не тільки покаялися у своїх гріхах, але й спробували виконати неможливе завдання навернути татарське населення до християнства. Однією з них була княгиня Галацін, чиї любові були більш відомі, ніж любові Катерини Великої; іншою була баронеса де Круденер, яка сказала Олександру I в очі в переповненому танцювальному залі, що він був жахливим грішником. Третьою була графиня де ла Мот, яку публічно пошмагали і затаврували в Парижі як співучасника крадіжки діамантового намиста Марії Антуанетти.
Інший прекрасний маєток у цьому районі, який належав генералу Леву Наришкіну, був закладений Йоахімом Ташером, який, як кажуть, був зведеним братом Жозефіни, першої імператриці Франції. Коли Наполеон став імператором, Жозефіна запропонувала Ташеру посаду, яка б відповідала його званню та родинним стосункам, але він відмовився й благав дозволити йому залишатися в безвісті, щоб займатися своїм улюбленим заняттям садівництвом.
Олександр III, російський імператор і батько нинішнього царя, помер 20 жовтня 1894 року в гарній маленькій віллі поблизу Ялти, на південному березі Криму, з видом на Чорне море. Це була його улюблена резиденція, як і його батька Олександра II до нього. У Лівадії він міг скинути ті гідності, які обгороджували короля, і жити як звичайна людина. Велична каплиця візантійської архітектури з п’ятьма позолоченими куполами стоїть на схилі гори неподалік як пам’ятник цій людині, чиє благочестя і відданість була однією з його найбільш помітних рис. Він був суворим, невблаганним, непримиренним автократом, який дуже відрізнявся за характером і вдачею від свого батька та сина, людей доброзичливої вдачі та великої терпимості.
Незвичайний факт, що кожен наступний цар був тираном, а кожен інший — людиною широкого кругозору з ліберальними поглядами. Але Олександр III був озлоблений убивством свого батька, який був найбільш щедрим і доброзичливим з усіх царів. Він звільнив кріпаків і дав їм землю, а проект конституції, що надає Росії парламентський уряд, який він мав намір добровільно передати своїм підданим, лежав на його столі того ранку, коли його вбили. Він був ніжним, уважним і безкорисливим, як Мак-Кінлі, і помер так само. Жодне вбивство не було менш виправданим.