турецьких справ ніколи не погодиться. З подій минулого він знав, що ніколи не зможе навернути християнських мешканців своєї імперії в іслам мечем, тому що переслідування, яких вірмени зазнавали протягом століть, лише зміцнювали їхню віру, але жоден султан з часів Селіма Негнучкого не зробив більше для стимулювання релігійної нетерпимості та заохочення своїх підданих-мусульман переслідувати своїх підданих-християн, ніж Абдул-Гамід у Болгарії та інших частинах його імперії, а також у Вірменії.
Вірмени, що населяють північну частину Малої Азії вздовж південного узбережжя Чорного моря, — простий, тихий, примітивний народ, який займався землеробством і скотарством. Вони живуть у невеликих селах і віддані своїй родині та релігії. Століттями вони страждали від знущань курдів, міграційних, напівцивілізованих племен, які влітку переселяються в горах, а взимку спускаються на рівнини і або четвертують вірменських селян, або грабують їх. Деякі села платять регулярним шантажем, як це робили шотландські фермери, щоб захиститися від проблемних кланів Хайленду. Іноді вірмени захищалися, але хоча їм не бракувало мужності, як показують їхні записи, дуже небагато мали зброю, а ті, хто купував зброю та боєприпаси, постійно перебували під загрозою арешту за змову. Час від часу, коли вони чинили опір вторгненням курдів, їхні села були повністю знищені, а жителів віддавали на меч, як чоловіків, жінок, так і дітей, із лютою жорстокістю, до якої незмінно з ентузіазмом долучалися турецькі солдати.
Тоді як переважна більшість вірменського населення вела пастирський спосіб життя, не піклуючись про решту світу, зпозбувшись будь-яких ідей конституційної свободи чи національної незалежності, багато молодих людей переїхали до міст, де вони процвітали й ставали видатними й впливовими. Вони ощадливі і спритні в торгівлі. Поширена приказка, що потрібні два євреї, щоб обдурити одного грека, і два греки, щоб обдурити одного вірменина; але, як правило, представники цієї раси мають високу репутацію цілісності, а також мудрості, і покійний султан, сам їхній найлютіший ворог, довірив свої фінанси вірменам, як він довірив своє життя албанцям, а не туркам.
Поступово торгові справи, виробництво, банківська справа та інші види бізнесу у головних містах Туреччини поглинули вірмени, греки та євреї, оскільки турки не є торговцями, а вірмени є найбільш підприємливими та успішними з усіх.