Іншою ознакою прогресу є повага, яку офіційні представники виявляють до громадськості, і це дуже цінується. Ще є нарікання щодо здійснення правосуддя, але ці негаразди, природно, виправляться змінами в кадровому складі суддівського корпусу. У будь-якому разі найменше, що можна сказати, це те, що суди більше не використовуються в політичних цілях або для шантажу чи переслідування. Нинішній уряд є найкращим, який коли-небудь мав Туреччина, і, як каже сер Едвін Пірс, шановний кореспондент лондонської газети «Таймс», «його недоліки — це недосвідченість, яку час вилікує. Досвід додасть міністрам більше сміливості взяти на себе відповідальність, і вони та маси людей поступово набувають впевненості один в одному та в собі».
У турецькій адміністрації завжди існував відділ освіти, але дотепер він ніколи нічого не досягав. Нинішній міністр — серйозна, амбітна, сумлінна людина, яка усвідомлює неписьменність людей і важливість освіти. І він розпочав організацію системи безкоштовних державних шкіл по всій імперії, яка підтримувалася б місцевими податками, субсидіями з імперської скарбниці. На 1910 рік парламент виділив 4 300 000 доларів, з яких одна шоста була виплачена приватним школам, а решта була виділена державним навчальним закладам і безкоштовні народні школи по всій імперії. Очікується, що ця сума поступово збільшуватиметься щороку, якщо дозволятимуть доходи. Дух, який виявляють члени парламенту, обіцяє щедрі гранти в майбутньому.
Д. Дж. Махмуд Бей, генеральний інспектор громадської освіти, сказав мені, що до кінця 1910 року по всій Турецькій імперії буде діяти близько 65 000 початкових державних шкіл, і ця кількість буде збільшуватися якнайшвидше. Найбільша складність – знайти вчителів. Власне, це єдина перешкода для розширення системи. Махмуд Бей каже, що жителі різних провінцій «божевільні» від шкіл і готові платити будь-які податки, які їм під силу, щоб забезпечити їх. Але вчителів нема. Дозволені зарплати не спокусять освічених чоловіків від інших професій, а освічених жінок у країні так мало, що майже неможливо знайти викладачів для жіночих шкіл. Дівчата-мусульманки не можуть відвідувати змішані школи і їх не можуть навчати чоловіки.