Таким чином, вона десять років готувалася до роботи, яку її покликали виконувати в Криму, і через десять днів після отримання запрошення від військового міністра вона прямувала до Константинополя зі штатом із тридцяти восьми кваліфікованих медсестер, включаючи чотирнадцять англіканських сестер і десять римо-католицьких сестер милосердя. Усі вони були волонтерами, серед них і три жінки зі знатних родин.
Після прибуття до Константинополя міс Найтінгейл та її медсестри одразу взяли на себе керівництво лікарнями в Скутарі, передмісті, що займає протилежний берег Босфору, і там вони знайшли 3000 хворих і поранених англійців, які лежали на землі без будь-яких зручностей.
і відсутність реальних потреб. У них не було ні належної їжі, ні медичної допомоги, а кілька хірургів, які намагалися полегшити їхні страждання, були без інструментів, ліків, перев’язувальних матеріалів чи навіть найзвичайніших медичних засобів. Сотні померли від повного виснаження, від нестачі їжі та звичайної уваги, і, як сама міс Найтінгейл описувала цю сцену: «Недбале ставлення, безгосподарність і хвороба об’єдналися, щоб зробити ситуацію безпрецедентною жахливістю».
За кілька днів міс Найтінгейл запрацювала кухня, здатна нагодувати вісімсот чоловік щодня, і пральня, якої було достатньо для прання білизни, яку не міняли до її приходу. Зі сміливістю, яку небагато чоловіків виявили б, вона наказала силою розбити склади та конфіскувати припаси, необхідні її пацієнтам. Її мужність, її завзяття та рішучість принесли порядок із хаосу, і через кілька тижнів після її прибуття лікарні в Скутарі були у чудовому стані.
Як зазвичай у таких випадках. Міс Найтінгейл постійно ставала об’єктом нападок злих, заздрісних і немилосердних людей. Але це не вплинуло на її роботу чи її вплив, і коли вона отримала лист з автографом від королеви Вікторії, у якому вона передавала свої привітання та висловлювання вдячності та співчуття, вона була впевнена у своєму становищі.
З Англії приїжджало все більше медсестер, і на Босфорі було відкрито кілька інших лікарень. Тоді міс Найтінгейл поїхала до Криму й організувала в Балаклаві й околицях роботу, про яку я вже розповідав. Крім госпіталів, вона встановила ряд наметів для читання та будиночків відпочинку для диверсії солдатів,
і відправлений до Англії за книгами, періодичними виданнями та газетами. Вона влаштувала охайні кав'ярні як протилежну привабливість алкогольним салонам; вона започаткувала курси лекцій, відкрила аудиторії та під власну відповідальність заснувала банк, куди солдати могли вносити платню та отримувати грошові перекази для передачі додому. Таким чином до кінця війни через її руки пройшло понад 350 тисяч доларів.