Але вузькі вулички цікаві, а ринкова площа з круглим фонтаном і стародавньою мечеттю пропонує одне з найхимерніших і наймальовничіших східних сцен, які ви можете собі уявити. На передньому плані торговець маслом у невимовному костюмі з більшою кількістю кольорів, ніж Джозеф міг би мати у своєму пальті, розливав із великої ванни жирну річ дерев’яною ложкою, а на своїх вагах він використовував каміння для ваги. Овочі та апельсини були чудові. У повітрі відчувалися запахи цибулі та часнику, як у сировині, так і в готовому вигляді. Турки переважно вегетаріанці. Овочі, фрукти, супи із зерна - головні статті їх раціону. Нам сказали, що Самсун — чудове місце для яблук, настільки, що ведмеді зграями спускаються з гір позаду міста, коли фрукти дозрівають, і грабують сади. Ми спробували яблука, які селяни продають на вагу на базарі, і виявились сухі й несмачні, але я не думаю, що вони винні. У травні яблука не годяться.
Через кожні кілька ярдів на кожній вулиці є кафе, де здавалося, що все чоловіче населення попиває каву і курить сигарети. Ми бачили в Константинополі кілька наргілів — тих довгих трубчастих водопровідних труб, які зазвичай асоціюють із схрещеними турками, — але не знайшли один деінде. Я вважаю, що вони не в моді, тому що всі турки, яких ми зустріли, замість цього курили сигарети.
Кількість кореня солодки доставляється із Самсуна. Дико росте в горах. Якість, так само як і вартість, можна було б покращити шляхом вирощування, але подібне ніколи не робилося у великих масштабах. Вівці на гірських схилах постачають вантажі вовни, а велика рогата худоба, яку ми бачили, що пасеться великими стадами, додає багато шкір, але тютюн є головною статтею експорту з Самсуна, і хлопець, який добровільно приєднався до нашої групи і слідував за нами, балакаючи на ходу, сказав нам, що велика установа, оточена високим муром, належить американцям.
Дивовижно те, як турецький хлопець, який, мабуть, ніколи не виїжджав за межі свого рідного краю, міг ідентифікувати нас як американців, адже в східних країнах, навіть у Китаї та Японії, тубільці рідко можуть розрізнити дядька Сема та Джона Була; але, незважаючи на це, ми діяли згідно з приємною інформацією і невдовзі викрили трьох співвітчизників, які представляли Американську тютюнову компанію, виключно з метою закупівлі сигаретного матеріалу, і в 1909 році вони відправили тютюну на суму 397 000 доларів лише з цього порту. Є кілька інших покупців для американського ринку, але вони приходять і йдуть з сезоном.