Грецькі, латинські, єгипетські та візантійські вчені та історики, але дуже мало оригіналів літературної гідності, ймовірно, можна знайти там. Константинополь ніколи не славився своїми вченими чи літераторами. До недавнього часу тут ніколи не було університету. Стародавнє місто Хіва, розташоване далеко на північному сході, за Каспійським морем і пустелями Середньої Азії, було літературним центром, коли Константинополь був політичною столицею світу. Самарканд, Бухара та міста Малої Азії були центрами науки та богословських суперечок, коли думки Константинополя були поглинені військовими та політичними справами. Практично всі літературні скарби в бібліотеках цього міста є здобиччю багатьох підкорених народів. Більшість із них, коли їх привозили додому з війни, скидали в мечетях та інших місцях без домовленостей і взагалі без будь-якої оцінки їхньої цінності чи знання їхнього вмісту. Кілька султанів високо цінували літературні заслуги та заохочували науку та мистецтво, але це заохочення ніколи не було постійним. Більшість із них були іконоборцями, як-от халіф Омар, який використовував книги великої Олександрійської бібліотеки, найбільшої за свій період, для нагрівання води для громадських лазень.
Багато рукописів Олександрійської бібліотеки було вкрадено, а деякі з них, безсумнівно, потрапили до Константинополя. По всьому узбережжю Чорного моря, зокрема в Трапезунді та в Криму, були колонії грецьких і римських учених. Колись Палестина була багата на знання. Дамаск, Антіохія, Ефес, Вірменія та кілька міст Персії та Туркестану були добре наділені мудрими людьми — письменниками, філософами, теологами, математиками.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
тики, поети та есеїсти, а також були центрами коледжів та університетів.
Однак ніхто не знає багато про бібліотеки Константинополя; жоден з них ніколи не був каталогізований; з деякими з них навіть консультувалися. Книги звалені на боках на полицях і вкриті пилом віків. Магометанські священики, які ними опікуються, зазвичай неписьменні люди і дивляться на навчання із забобонами. Вони не можуть надати жодної інформації щодо обсягів, які їм підпорядковані. Лише зрідка, коли сюди приїжджає якийсь учений з Німеччини, Англії чи Італії, який має достатньо терпіння та наполегливості, щоб подолати обмеження, які захищали ці колекції, щось цікаве коли-небудь відкривається.