«Тімур-бег також є володарем інших *залізних воріт*, які знаходяться поблизу Дербента, що ведуть до провінції Тартарії, в місті Каффа, які також знаходяться в дуже високих горах, між Тартарією та землею Дербент, навпроти моря Баку, і жителі Тартарії зобов’язані використовувати цей перехід, коли йдуть до Персії. Відстань від «залізних воріт» у Дербенті тим, хто в Самаркандській землі, тисяча п'ятсот льє.
«Скажи, чи великий володар, який володіє цими *залізними воротами» і всією землею, що між ними, як-от Тімур-Бек, не є могутнім князем! Дербент — дуже велике місто,
з великою територією. Вони називають «залізні ворота» іменами Дербент і Терміт. У цьому домі вони подарували послам коня, і коней цієї країни дуже хвалять за їхній великий дух. Ці гори *залізних воріт* без лісу, а в минулі часи кажуть, що там були ворота, криті залізом, поставлені поперек перевалу, щоб ніхто не міг пройти без наказу».
Дагестан був найдорожчою провінцією, коли-небудь приєднаною до Російської імперії. Це коштувало тридцяти п’яти років війни та жертв 200 000 воїнів, щоб підкорити лютих гірських воїнів, лесгів, техеркесів та інші племена, які були найзапеклішими бійцями в Європі та, як кажуть, були нащадками хеттів зі Старого Завіту. Вони були язичниками до появи Магомета. Відтоді вони були фанатичними у своїй прихильності до ісламу. Мистецтву війни їх навчили дикі скіфи в доісторичні часи, а аборигенні племена об’єдналися в середньовіччі із Золотою Ордою киргизів із Хівської пустелі, яка, як циклон, пронеслася Східною Європою. Багато з тих воїнів пустелі осіли тут, і від них пішла витривала, безстрашна, безкомпромісна раса, яка продовжувала боротьбу за свою незалежність ще довго після того, як Грузія та черкеси визнали суверенітет царя. Півсотні років тому Дагестан називали «кладовищем російської армії».