Архітектурні пам’ятки невеликі — будівлі не вражають, а каплиця, частина якої датується четвертим, а решта — сьомим століттям, — це маленька, темна, хрестоподібна будівля без краси дизайну чи оздоблення. Але він цікавий тим, що це, безперечно, один із найстаріших молитовних будинків у всьому світі. Є два патріарші престоли, по одному з боків апсиди. Те, що ліворуч, займає патріарх під час церемонії. Те, що праворуч, зарезервовано для використання Спасителем на випадок, якщо другий прихід відбудеться без попередження.
Немає цікавих портретів чи картин, але вражає проста, примітивна, серйозна гідність місця та непомітна манера, в якій мешканці живуть і ведуть свої справи. Усі вони приймають їжу в одній із двох трапезних, обидві низькі, довгі кімнати, з єдиним вузьким столом, що тягнеться посередині між грубими лавами. У кінці більшої трапезної знаходиться трон під балдахіном, який патріарх може зайняти, якщо йому заманеться, хоча він зазвичай обідає на самоті, а в іншому кінці знаходиться кафедра з який хтось завжди читає вголос з Біблії або з якогось тома релігійної літератури під час подачі їжі. Така ж практика дотримується в багатьох римо-католицьких монастирях і семінаріях і має на меті привернути увагу слухачів до серйозних речей і зробити їхні трапези якомога більш урочистими. Немає бажання залишатися за столом довше, ніж це абсолютно необхідно.
Одна з трапезних, призначена для духовенства та студентів, завжди відкрита для відвідувачів, а житло для всіх бажаючих надається в старому монастирському стилі, з сердечним прийомом, без грошей і без ціни, хоча очікується, що гість опустить внесок у бідну скриньку, яка зручно розміщена для цієї мети.
Якщо можна покластися на цей цікавий старий оповідач, який називається Традиція, то Нахіхебан, Вірменія, є найстарішим містом з існуючих; перше людське поселення, засноване після всесвітнього потопу — і тут почалося відродження Ноєм світу, який був очищений від гріха та беззаконня після ретельного сорокаденного намочування. Нахіхебан - це місце, де Ной і його сім'я оселилися, коли вийшли з ковчега, і, згідно з легендами, він влаштувався тут до своєї смерті. Ми точно не знаємо, де він жив до потопу або де був побудований ковчег, але в будь-якому разі він туди не повернувся, і з цього місця сім’я розпорошилася, щоб виконати божественний наказ наповнити землю.
Існують різні способи написання назви міста, що стосується майже всіх міст у цій частині світу. У росіян це Нахічеван, але картографи в основному приймають вірменський варіант, тому що це вірменське слово і означає «він спустився сюди» — маючи на увазі, звісно, приземлення з ковчега. Це так
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]