Просвітницька робота досягла швидкого прогресу. Упередження людей щодо американців були значною мірою зруйновані, і протягом останніх кількох років місіонерські школи були переповнені понад свої можливості. На момент написання статті (1910 р.) тільки в американських школах у Вані навчається понад тисячу учнів. Середня школа для хлопчиків, яка була надзвичайно процвітаючою, досягла такого стану, коли люди закликають перетворити її на коледж. Нещодавно було придбано ділянку землі, яка придатна для забезпечення потреб такого коледжу щонайменше на чверть століття. На цю мету вже виділено певні кошти, і очікується, що найближчим часом у Вані з’явиться американський коледж, який задовольнить попит на вищу освіту серед великого населення, що займає східну частину Турецької імперії. Такий коледж, безсумнівно, залучить багатьох студентів як з Росії, так і з Персії. Немає сумнівів щодо його успіху чи широкого впливу, який матиме такий заклад. Випускники середньої школи зараз в Америці проходять курси навчання з метою повернутися до своєї країни, щоб взяти участь у його створенні, і, безсумнівно, багато заможних вірмен зроблять щедрі внески на будівлі та пожертвування.
Доктор Рейнольдс, про якого вже згадувалося, який розпочав місіонерську роботу в 1872 році, зіткнувся з багатьма складними обставинами. Часом революціонери були настільки ворожі до нього, що погрожували його життю. З іншого боку, турецький уряд звинувачував його у зв'язках з революціонерами і часто перебував під наглядом. Тим не менш, під час усіх надзвичайних ситуацій лікар твердо дотримувався позиції суворого нейтралітету. Кілька років тому революціонери, отримавши зброю ззовні, забарикадували частину міста і кинули виклик турецькому губернатору та його армії. Губернатор готувався до нападу. Доктору Рейнольдсу та іншим місіонерам було добре відомо, що, якщо напад почнеться, сотні життів будуть принесені в жертву, невинні разом із винними, а дух вбивств і грабежів буде випущений. Місіонер пішов до губернатора і попросив його відкласти атаку, доки він не зможе особисто піти до революціонерів, щоб перевірити, чи не можна щось зробити, щоб вилікувати відкритий розрив між ними та урядом. Губернатор ніби відчув, що це марно; що йому нічого не залишалося, як вибити дух революції з вірмен міста, що саме по собі означало загальну різанину. Проте на прохання доктора Рейнольдса було оголошено перемир'я, і опівночі без супроводу й без зброї він увійшов до табору революціонерів. Їхні охоронці схопили його, щойно він наблизився. Його вивели перед вождів і наполягали щоб вони заради невинних людей, які найбільше постраждали б у разі нападу, дійшли згоди з губернатором або покинули місто.