Несподіванкою стала битва під Інкерманом. Росіяни підкралися вночі по яру і ще до світла розбили сплячих англійців у їхньому таборі. Так сталося, що багато офіцерів були відсутні, і спочатку кожен солдат боровся за своє життя самостійно. Після світанку, коли стало достатньо світла, щоб англійці могли побачити, що відбувається, оборона була ретельно організована, і росіяни були відкинуті з великими втратами.
Селище Інкерман займає верхівку затоки, яка утворює Севастопольську гавань, і оточене найвідомішими каменоломнями на півдні Росії. Їх обробляли віками, і величезні камери були викопані в м’якому вапняку, який лежить під мізерним ґрунтом високого, сухого, голого плато. Ці камери анчерез квадратні дверні отвори, вирубані в скелях, а вздовж підлоги галерей прокладено дерев’яні трамвайні колії та полози, щоб можна було витягнути кам’яні блоки. Під час першого розрізання він м’який, як крейда, але стає твердим під впливом. Одеса, Севастополь та інші міста півдня Росії побудовані майже повністю з цього матеріалу. В даний час каменоломні вирубують величезну кількість дрібних кам'яних брил для нового палацу, який цар будує у своєму маєтку на березі Криму, поблизу Ялти.
Обидві стіни ущелини, в якій розташований Інкерман, пронизані штучними печерами, які, ймовірно, були житлами міфологічних троглодитів у доісторичні часи, а потім притулком ранніх християн під час гонінь імператора Юстиніана. Деякі з печер були перетворені на каплиці і використовуються як такі досі. Є монастир з дванадцяти чи п’ятнадцяти ченців, який повністю підземний, займаючи скелі, де живуть троглодити, а на протилежному боці ущелини є каплиця, яка вміщає сто п’ятдесят чи двісті осіб, де щосуботи відправляються служби і щоранку співається меса. У притворі ніші для коѣлів, а в трьох відкритих могилах, висічених з каменю, лежать лише чисті скелети. Вони були виявлені лише кілька років тому і, як припускають, є останками ранніх єпископів або священиків.
Папа Климент I був засуджений римським імператором Траяном до каторжних робіт у цих каменоломнях і був привезений сюди в 94 році нашої ери. Пізніше він був засуджений до смерті за спробу навернути тубільців у християнство і зазнав мученицької смерті, скинувшись зі скель у море в 100 році. До IX століття, на у кожну річницю його смерті море відступало від берега на сім днів, залишаючи його скам’яніле тіло відкритим на пісках, і в ці дні до нього приходили натовпи паломників, щоб вклонитися йому та позбавитися від каліцтва, хвороб і страждань. Пізніше папа Климент був канонізований.
РОЗДІЛ XVI ОДЕСА — СТОЛИЦЯ ПІВДЕННОЇ РОСІЇ