Найважливішою річкою в Дагестані є Терек, який живиться льодовиком на схилах тієї таємничої гори під назвою Касбек — 16 546 футів заввишки — до якої був прикутий Прометей. Жодна з річок у Дагестані не є судноплавною, але майже неймовірна кількість водної енергії буде витрачена даремно через відсутність механічного інтересу та винахідливості. Мешканці — землероби та скотарі; вони орють свої поля і жнуть свої врожаї, і стежать за своїми отарами та чередами з умінням і старанністю, але татарин ніколи не вчиться ремеслу. Сільське господарство є надто прибутковим і дає занадто багато дозвілля для задоволення, щоб ці люди, які люблять задоволення, могли замінити його на будь-яке інше заняття. Вони працюють на своїх фермах і в садах з першого травня до першого вересня. Протягом цього періоду багатовіковий звичай забороняє святкування, але після того, як зібрано посіви, а худобу й овець спустять з гір на рівнину, татарське населення решту року віддається своїм рідним розвагам. Вони гостинний народ, і хто з ними ламає хліб або їсть сіль, той захищений і захищений своїм життям. Татарський хутір — готель для мандрівників — безкоштовний будинок для бездомних. Жодного голодного не відпускали від татарського порогу, прояв гостинності був найважливішим пунктом їхнього віровчення.
Жінки проводять своє життя за ткацькими верстатами і обробляють вовну з отари на товарні вироби — килими, сідельні сумки, ковдри та інші грубі тканини, які захоплювалися своїм дизайном і обробкою. Дагестанські килими є на підлозі в кожному місті світу, і, хоча вони не зрівняються з килимами з Персії чи Бухари та оцінюються як середньої вартості, вони зберігаються вічно. Раніше всі люди були магометанами, а всі татари залишилися, але зміни людства залишили прихильників усіх віросповідань, і більшість нинішніх жителів сповідує віру православної грецької церкви і перебуває під духовною юрисдикцією патріарха в Санкт-Петербурзі.
Від Баку до Москви є залізниця, причому через спальні вагони. Маршрут обіймає берег Каспійського моря більше ста миль, проходячи спочатку через пласку безлюдну пустелю, розбиту багатьма скелями сланцю та горбами випаленої сонцем глини. Але після перетину кількох потоків вдалині з’являються гори, а ґрунт і клімат покращуються. Сухість пустелі зволожена вологими бризами, що дмуть з Кавказу і несуть на землю життя. Це було полегшенням побачити зелені луки, пасовища та вкриті зеленню пагорби після нашої довгої подорожі серед безплідних пустощів Туркестану. Луки веселіли в літньому вбранні. Того року в моді були польові квіти, степи Дагестану були усіяні ними, майже нескінченною різноманітністю кольорів.