Відмова від корони і перехід території Грузії до Росії, як описано вище, не були схвалені ні його родиною, ні його підданими. Його цариця звинуватила його в боягузтві і донесла народу. Коли росіяни намагалися відвезти її до Москви, щоб не дати їй підняти повстання, вона витягла з грудей кинджал і встромила його в серце генерала Івана Петровича Лазарева, який негайно помер.
Поки її транспортував до Росії генерал Тулthkoff спробувала врятувати її на Даріельському перевалі, і майже всі з її супроводу були вбиті в сутичці.
Серед інших могил є одна з таким зворушливим написом:
«Я, Міріам, донька Давіана і королева Грузії, заволоділа цією маленькою гробницею. Ви, хто дивитеся на неї, пам’ятайте про мене з милосердям і моліться за мене, заради любові Ісуса Христа».
Один із ранніх християнських царів Грузії на ім’я Іване, який у 1123 році визволив свою країну з рук мусульман, вважається таємничим священиком Іоанном, який привернув велику увагу під час хрестових походів і був предметом багатьох спекуляцій і частих дискусій. Він був вперше доведений до відома Європи Папою Римським Євгеном III як рятівником і захисником християнства в цій частині світу, але з невизначеної інформації неможливо було ідентифікувати оригінала серед кількох дрібних суверенів на Сході.
Сер Джон Мандевіль, лицар, у своїй «Оповіді про чудеса», написаній у 1332 році, розповідає нам про цей таємничий персонаж більше, ніж з будь-якого іншого джерела. Він каже:
«Імператор Пресвітер Іоанн був охрещений, а також велика частина його землі. Вони добре вірять в Отця, Сина і Святого Духа. Імператор Пресвітер Іоанн, коли він іде на бій, не має жодного прапора, народженого перед ним, але він народив перед собою три хрести з чистого золота, великі й великі, і товсто оправлені дорогоцінним камінням. І коли він не має битви, але їде, щоб взяти повітря, тоді має він народив перед собою хрест із дерева».
За всю їхню історію, здається, був лише один із їхніх суверенів, яким грузини пишаються, і той була цариця Тамара. який керував всією територією між Чорним і Каспійським морями, на південь від Кавказьких гір, з 1184 по 1212 рік. Це був золотий вік Грузії. Здається, Тамара була сумішшю чоловічої енергії та мужності та жіночої краси та грації, Клеопатри та Жанни д’Арк в одній жінці, поєднуючи в собі чесноти королеви Єлизавети та вади Катерини II. Її портрети є в кожному домі, їй приписують заснування кожного монастиря та кожної церкви, і, здається, у неї був замок у кожному куточку країни. Її трон можна побачити в Кремлі в Москві.