У Сівасі не було лікарні до тих пір, поки шість років тому не було найнято маленький будинок з чотирма ліжками. Пройшовши через різні зміни, тепер він оснащений двадцятьма ліжками, з королівським дозволом з Константинополя, який ставить його на законну та визнану основу. Відповідальний лікар Чарльз Е. Кларк, доктор медичних наук, має в якості помічника кваліфіковану медсестру. Пацієнти, які користуються їхніми послугами, варіюються від вуличного жебрака до заможного урядовця. Турецькі мусульмани, черкеські солдати, курди, вірмени, всі приходять до американського лікаря та американського диспансеру та лікарні, коли страждають. Лікарня настільки переповнена, що її необхідно розширити, щоб вмістити не лише пацієнтів лікарні, але й клініки в диспансері. Вимоги, які висуваються до лікаря, не можуть бути задоволені наявним обладнанням. У 1910 році проліковано понад п'ять тисяч хворих.
Кілька коледжів, якими керували американські місіонери в Туреччині, закінчили перший період своєї історії, період закладання основ, і вступили в період розширення. Сто тринадцять середніх шкіл і шкіл-інтернатів, які є годівницею для коледжів, досі відчували брак уваги та грошей, необхідних для їх найкращого розвитку, але тепер, коли вони міцно закріпилися, більше уваги приділяється нижчим школам, без яких коледжі не можуть виконувати свою найкращу роботу. Кілька з цих середніх шкіл є освітніми центрами на території, більшій за розміром і з більшою кількістю населення, ніж деякі з наших американських штатів.
Нормальна школа Сівасу, розташована в самому серці Сіваса, міста з населенням 65 000 людей і столиці стародавніх сельджуків, є гарним прикладом і донедавна була унікальною в Туреччині за тією увагою, яку вона приділяє підготовці вчителів для звичайних шкіл.
Понад двадцять п'ять років тому американські місіонери, через зростаючу потребу в більшій кількості та краще підготовлених учителів, вирішили зміцнити звичайну школу, яка діяла під їхнім керівництвом, і підвищити рівень до середньої школи. У той час їй було дано ім’я Sivas Normal School, щоб відобразити свідомість потреби та мети. Ті, хто заклав основи, були преподобний Генрі Т. Перрі, який досі пов’язаний зі школою, та преподобний Альберт В. Хаббард. Усе, що було зроблено з тих пір для того, щоб зробити школу ефективнішою та ширшою установою християнської освіти, було побудовано на основі, яку вони заклали.