Найшвидшим потягом з Владикавки до Одеси їхати сімдесят дві години, що є практичним усвідомленням розміру Російської імперії, але найшвидші потяги дуже повільні, якщо вимірювати за американським стандартом. Уряд, який володіє та керує всіма залізницями в Росії, стягує плату за додаткову швидкість експресів, а потім пускає їх зі швидкістю двадцять миль на годину, з довгим очікуванням на кожній станції. Здавалося непотрібним і нерозумним затримувати потяг на десять-п’ятнадцять хвилин щоразу, коли він зупинявся, але я подумав, що на це має бути якась причина, і спробував задовольнити свою цікавість розслідуванням. Розслідування виявило обережність керівників залізниці. Коли поїзд прибуває на станцію, провідник сповіщає про це начальника станції попереду, а також головного диспетчера, де б він не знаходився. Потім він чекає наказів. Телеграфіст наступної станції доповідає поїзному диспетчеру, що колія вільна, і той тоді, а не раніше, дає наказ рушити поїзду, що чекає. Вони не ризикують. На одноколійній дорозі лише одному поїзду надається перевага, незалежно від бічних колій, а все інше затримується до повідомлення на наступній станції.
Маршрут проходить через велику житницю Росії, яка відповідає Міннесоті та Дакотам у Сполучених Штатах. Земля у великих маєтках, частково оброблена
Тип старосвітського черкеса орендарями, а також добре організованою системою під керівництвом адміністраторів або, як вони їх називають, стюардів. Заочне землеволодіння є прокляттям цієї країни, як це було в Ірландії, а прибутки від посівів витрачаються в Санкт-Петербурзі та Парижі на азартні ігри, високий рівень життя та всі можливі форми марнотратства. Дуже мало грошей залишилося в країні; дуже мало використовується для покращення майна чи умов орендарів, хоча є винятки, які заслуговують на похвалу. Кожне село є показником характеру людини, яка ним володіє. Селяни-фермери та працівники маєтку живуть і керують собою в комунах або мірах, як їх називають, і кожен має невелику ділянку землі для власного користування, яку він може обробляти в певний час, коли його послуги на фермі не потрібні. Власник має підтримувати порядок у будинках своїх орендарів і найманих працівників, а також сприяти підтримці бідних і знедолених, будувати церкву й утримувати її в порядку, а також здійснювати патріаршу опіку над усіма, хто живе в його маєтках, але в багатьох випадках це лише теоретично. Практика більшості орендодавців полягає в тому, щоб вичавлювати кожен цент, який вони можуть отримати від своїх орендарів, і витрачати його на задоволення та розтрату.