«Її відправили за межі гавані після битви під Балаклавою, коли ми побоювалися за безпеку місця. «Принц», один із наших найбільших транспортів, спустився, навантажений теплим одягом і різноманітними запасами. Однак було так само нерозумно, як і несправедливо намагатися покласти провину за безпорадну плутанину, яка виникла, на тих, хто перебував у Криму. Це було викликано головним чином недбалістю до Утримувати відділи армії протягом сорока років миру було легко критикувати поведінку наших генералів, але слід пам'ятати, що уряд дуже рішучими інструкціями спонукав їх до виконання великого завдання з недостатніми засобами.
Взимку після евакуації помер Микола, залізний цар, чиє бажання наслідувати Петра Великого та Катерину II, найвідоміших із його предків, стало причиною війни. Його брат, Олександр II, людина менш рішучої та більш людяної людини, домагався втручання Австрії, і 26 лютого 1856 року було укладено мир. Кілька тижнів потому в Парижі було підписано договір усіма силами Європи, в якому гарантувалися цілісність і територія Османської імперії. Росія була змушена погодитися відмовитися від Севастополя як військової та військово-морської бази, не зміцнювати своє узбережжя та не тримати на Чорному морі більше шести канонерських човнів максимальною вагою 800 тонн кожна. Ці обіцянки, зроблені під тиском, були відкинуті Росією, як тільки вона була достатньо сильною для цього. Севастополь був не тільки зміцнений у своїх укріпленнях, але й зміцнився великим флотом лінійних кораблів і крейсерів, і, нарешті, у 1876-77 роках зусилля Олександра II вигнати турків з Європи та звільнити Болгарію, Румелію, Боснію, Сербію, Герцеговію та Чорногорію спричинили ще одну війну, яка була більш успішною, ніж Кримська, і додала багато території до Російської імперії та виграла багато престиж для російської армії.