nPHE новий уряд Туреччини працює так добре, як і можна було очікувати, незважаючи на численні збентеження, які є цілком природними за цих обставин. Справедливо було сказано, що найбільше зло, якого Абдул Гамід завдав своїй країні, полягало в тому, що позбавив її людей, навчених виконувати функції уряду. Його політика централізації, монополія управління, яку він утримував у своїх руках, і невелика кількість підлеглих, яким була довірена відповідальність, призвели до браку досвіду та знань, які тепер уперше усвідомлюються в повній мірі. Майже всі погоджуються, що лідери молодотурецької партії та обрані ними міністри кабінету представляють найкращі почуття країни, і що кращого класу чиновників знайти неможливо. Вони чесні та байдужі до такої міри, якої раніше не було в історії Туреччини. Вони сповнені благих намірів, і їх найбільша вада, точніше слабкість, це ухилення від відповідальності. Люди сподівалися багато, а отримали мало або нічого.
Люди скаржаться, що тепер важче мати справу з урядом, ніж це було за старого режиму, тому що тепер підрядник має мати справу з сорока різними людей, коли раніше він мав справу з одним. Тепер, якщо він не проконсультується або не помічає якогось чиновника, який має відношення до справи, або нехтує виявленням тієї поваги, на яку очікує заступник заступника помічника якогось міністра, він наживає собі ворога на все життя, і його бізнес блокується без полегшення. І хоча переважаюча думка дає новому уряду чудову репутацію доброчесності, все ще є скептики, які наполягають на тому, що хабарі передають під стіл, а не над ним, як це було раніше.