Принц Арагва, нинішній представник грузинської династії, праправнук Георгія XIII, який зрікся своєї влади на користь російського імператора в 1799 році, живе в Донче, біля південного входу в Даріельський перевал, сільськогосподарське містечко з приблизно 3500 жителями. Він має великі маєтки і багато грошей, і російська влада ставиться до нього з відзнакою. Він проводить більшу частину свого часу в Санкт-Петербурзі та Парижі, але обробляє через своїх агентів великий і продуктивний маєток. Кажуть, що він не має амбіцій, але має задоволення, і це дуже добре розуміє.
Залізниця через Кавказ від Батума, порту на Чорному морі, до Баку, на Каспії, має довжину 558 миль, хоча з карти смуга території між цими двома водоймами не здається й половини такою широкою. Маршрут пролягає вздовж підніжжя Кавказьких гір через стародавню державу Джорджія з південної та азіатської сторони, а засніжені вершини видно з вікон автомобіля майже щодня протягом року протягом половини подорожі. Найвища точка, яку досягнув потяг, — 3027
футів, де він проходить через довгий тунель. Залізниця була побудована російським урядом для військових цілей близько сорока років тому, і досі знаходиться під військовим контролем і управляється військовими методами. Весь матеріал і рухомий склад надходили з казенних магазинів Москви; Двигуни спалюють масло для палива, а колія становить п'ять футів.
Загін солдатів супроводжує кожен поїзд і займає вагон позаду локомотива, щоб охороняти пошту та експрес-вагон, який часто містить скарби та завжди багато цінних пакунків. Цю варту тримають ще з часів революції. Функції цивільного генерал-губернатора були практично призупинені роками; військовий начальник здійснює самодержавну владу, і воєнний стан вводиться за його рішенням. Тобто всі злочини, які він трактує як політичні, розглядаються військовими судами і караються військовою владою, яка практично наповнила в'язниці політичними злочинцями. Інші злочини проти особи та власності, які, на думку військової влади, не мають політичного значення, віднесені до юрисдикції цивільних судів.
Жодна частина Росії не постраждала так сильно від вогнем і мечем під час революції 1905-1906 рр., як Кавказ, і багато огидних історій розповідають про варварство та жахи, скоєні з обох сторін. Але немає сенсу відроджувати ті неприємні речі. Жахлива в'язниця в цитаделі, що увінчує пагорб над містом Тифліс, усе ще переповнена патріотами, чиє завзяття перевершує їхні судження, і чиї ідеї громадянської свободи дещо ширші й радикальніші, ніж ми звикли визнавати.
Російські анархісти, які кидають бомби в свої руКр і
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]