Сер Вільям пропонує за допомогою дамб і каналів накопичувати паводки, що спускаються з гір навесні, у величезні водосховища для використання влітку, і вказав місця для принаймні п’яти, які, на його думку, відповідатимуть будь-якій меті. Принаймні два з цих місць використовувалися як резервуари вавилонянами та, ймовірно, попередніми цивілізаціями, і сер Вільям пристосує до сучасного використання ті самі канали, які тоді використовували для розподілу води по рівнинах. Кілька сухих русел річок також можна зробити доступними, щоб заощадити кошти.
Після того, як 3 000 000 акрів, які будуть першими освоєними, будуть продані та заселені, територія, доступна для сільського господарства, може бути подвоїна за рахунок додаткових 15 000 000 доларів США, і в кінцевому підсумку виграш становитиме 6 000 000 акрів, здатних виробляти щорічно, за його оцінками, 2 000 000 тонн пшениці, 4 000 000 сот- ваги бавовни і неймовірні кількості інших експортованих продуктів, на додаток до будь-якої їжі, необхідної для підтримки мільйонного населення.
Крім сільськогосподарської продукції, він обіцяє пасовищ для мільйонів овець і кіз і сотень тисяч великої рогатої худоби в дельті, і він побудує залізницю від Багдада до Дамаска з відгалуженнями тут і там, щоб отримати доступ до полів урожаю. Загальна довжина цієї дороги становитиме близько п'ятисот п'ятдесяти миль, і, за його оцінками, її можна було б побудувати за суму від десяти до одинадцяти мільйонів доларів.
Висока ціна на бавовну змусила фабрикантів Манчестера та інших мельничих районів Англії шукати нові джерела постачання. Спроби збільшити обсяги продукції Єгипту не увінчалися успіхом, незважаючи на інвестиції 25 000 000 $ в іригаційні установки. Проблема полягає головним чином у нестачі робочої сили, а також у байдужості та лінощі фелахів або селян-фермерів у долині Нілу. Також не можна значно збільшити продукт Єгипту без імпорту робочої сили. Декілька плантаторів спробували американських негрів, але вони в’януть під кліматом Єгипту й незабаром набувають звичок селян, які їх оточують.
Експериментальні плантації на західному узбережжі Африки також розчарували з подібних причин. У британських володіннях на обох берегах Африки є мільйони акрів, доступних для посіву бавовни, але вони простоюють, бо немає рук, щоб їх обробляти. Корінний аѣриканець не підійде. Він і його предки зуміли без праці дожити до сьогоднішнього дня, і важко переконати його, що прокляття, нанесене на нашу загальний батько відноситься до нього, як і до інших людей. Наразі природа забезпечила його достатньою кількістю їжі, і його неможливо змусити піти на бавовняні поля, щоб заробити гроші, які йому не потрібні.