Були суперечливі повідомлення про бібліотеку Абдула Хаміда в кіоску Йилдіз. Деякі автори газет представляли його як незрівнянну цінність і важливість. Інші засудили це як дурницю. Махмуд-бей сказав мені, що в ньому близько 40 000 друкованих книг і рукописів, які були вивезені на Куба-Алтай, один із старих палаців у Сераліо, де їх дослідила й класифікувала комісія, головою якої є Абдуреман Шериф-бей, міністр громадської освіти. Капітан Сафед Бей, мабуть, найкращий історик Туреччини, безпосередньо керував роботою.
У колекції султана міститься багато рукописів східними мовами, які він успадкував і 1 отримав як подарунок під час його правління; і багато друкованих I томів, які мають велику цінність через палітурки та ілюстрації, є англійською, французькою та німецькою мовами, і були подаровані йому людьми, які шукали прихильності та вважали, що він має смак до таких речей. Але Махмуд Бей каже, що він насправді не особливо дбав про книги. Він не був студентом; він ніколи нічого не читав і був фактично неписьменним. Його ранньою освітою було знехтувано, як і освітою нинішнього I султана, який не має культури чи схильності її здобувати. Мехджмед V любить шоу та церемонії, але, ймовірно, він ніколи в житті не читав нічого серйознішого за французький роман. Абдул Хамід був скнара в усьому. ■Він приймав усі подарунки, які траплялися йому на шляху, і захоплював усе, до чого міг дотягнутися, просто заради задоволення володіння. Він був божевільний, щоб збільшити своє багатство, але не дуже дбав про те, що він придбав.
Тому його книги являють собою строкату колекцію хорошого, поганого і байдужі роботи в рукописах і надруковані всіма мовами, але мало що цікавить вчених, оскільки вони були досліджені. Їх ніколи не класифікували та не каталогізували, але ретельно зберігали. В останні дні правління Абдул-Гаміда працювало шістнадцять бібліотекарів, у них було кілька слуг, які регулярно витирали пил з книг і підтримували їх у чистоті, але бібліотекарі не були ані компетентними, ані схильними до створення каталогу.
Найціннішими експонатами колекції є орнаментовані копії Корану та давніх класичних віршів перською та іншими східними мовами. Багато з них написані неймовірної краси. Їх створювали, коли почерк був мистецтвом. Малювання заборонено Кораном, і з цієї причини мусульмани звертаються до почерку та ілюмінування рукописів, щоб проявити свій смак. Є також багато турецьких і арабських творів, що мають історичну цінність, але досі не виявлено жодного цікавого тома івритом, грецькою чи латинською мовою.