«Умови приблизно такі ж, як і в подібних коледжах вдома. Приблизно дві третини, і в деяких випадках
442 НАКОЛІ ЧОРНОГО МОРА
мали ті самі помилки щодо рівності. Свобода стала дозволом. У деяких турецьких школах учні відмовлялися слухатися вчителів і намагалися самі керувати справами; вони виганяли викладачів із кімнат і наполягали, щоб вони спали в гуртожитку зі студентами. У Бейруті мусульмани вимагали звільнення від обов'язкового відвідування каплиці та уроків Біблії; у деяких наших коледжах студенти наполягали на тому, що згідно з новою конституцією вони мають право приходити й йти, коли їм заманеться; але ця хвиля істерики скоро минула; всі заклади відновили свій нормальний стан, і найбільша зміна, яку ми бачимо, це нове натхнення до роботи та реалізація можливостей, які пропонують освічені люди. Інтерес до освіти зріс до такого ступеня, що кожна школа заповнена, і школи не страждають від обмежень, які часто бентежили їх під час правління Абдул-Гаміда.
«Однією з найважливіших реформ є зняття обмежень на пересування. У минулі часи жоден громадянин не міг їхати з одного міста в інше без дозволу влади. Цей закон було скасовано, і тепер немає перешкод для пересування. Наші студенти приїжджають і виїжджають без паспортів. Люди всередині країни можуть пересуватися і торгувати один з одним без перешкод. Це розширило їхні ринки, це дало їм можливість познайомитися, це розширює їх вони усувають упередження та позбавляють їх соціальної та комерційної стагнації. Тепер вони можуть читати будь-які книги, які їм подобаються, і, безперечно, вплив деяких видань з часом виправиться».
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
«Пізня революція була результатом освіти, чи не так?»
Лідери молодотурецької партії здобули освіту або в Парижі та деінде за кордоном, або в турецьких військових школах, і завдяки цій освіті вони змогли усвідомити жалюгідний стан імперії та необхідність реформ, які вони з того часу здійснили».
«Чи нинішня влада робить для освіти більше, ніж стара?»
«Це добре. Департамент публічної освіти був ретельно організований і перебуває під прогресивним і розумним керівництвом. Були створені нормальні школи, одна для жінок і одна для чоловіків, які допоможуть вирішити найбільші труднощі, з якими стикається департамент, а це відсутність викладачів. Абдул Хамід зводив університет до нуля; новий режим відновив його, розширив його масштаби, запровадив нові методи та багато іншого. Відбулося значне збільшення асигнувань на освіту, і загальне покращення відбулося в усіх школах Туреччини, і їхній вплив був добрим. Як доказ того, я можу вказати на поміркованість і розважливість, яку проявили військові лідери під час недавньої революції.