у ґрунті весь день заповзати в ці жалюгідні маленькі халупи, щоб спати на ніч.
На схилах пагорбів багато великої рогатої худоби й овець, і кожне стадо й отару супроводжує пастух, іноді чоловік, іноді жінка, а часто й дитина. Навіть гуси повинні бути присутніми, коли вони петляють. Жодна цінна тварина ніколи не залишається наодинці, і така увага необхідна, щоб вони не заблукали на оброблені поля, оскільки там немає парканів. Власність розділена кам'яними пам'ятками; немає інших межових знаків, і ви дивуєтеся, чи фермери іноді не потрапляють на неправильне поле врожаю або помилково не орють шматок землі свого сусіда.
Є чимало садів вишень, абрикосів, персиків та інших фруктів, а також кілька виноградників, які належать німцям. Де б ви не побачили виноградник у цій країні, ви можете покластися на те, що ним володіє німець або висадив виноградники на орендованій землі. Німці взагалі найкращі фермери і заробляють найбільше грошей завдяки своїм економним методам, розумній промисловості та ощадливим звичкам. Приблизно на півдорозі між Тифлісом і Баку знаходиться німецька колонія, схожа на оазис у пустелі. Його оточують миля за милею виноградників.
Жінки працюють у полі нарівні з чоловіками без будь-якої різниці в праці, і іноді виникає спокуса подумати, що вони несуть важчий вантаж. Ви бачите дівчат десяти чи дванадцяти років з мотикою та лопатою, коли вони повинні навчатися в школі або вчитися шити та пекти на кухні. Але цареві в армії потрібно стільки людей, що потрібні їхні матері та сестри пе йти в поля. Ви також помітите, що жінки є стрілочниками та прапорщиками на всіх залізничних коліях, і якщо ви продовжите дивитися у вікно вагона, то побачите на кожному переїзді жінку з прапором у руці, яка стоїть уважно, як солдат на варті, коли мчить потяг.
Уряд володіє та управляє залізницею, і, хоча час руху дуже повільний, не більше п’ятнадцяти чи вісімнадцяти миль на годину, управління викликає подив, і є деякі чудові риси, які залізничні компанії в Сполучених Штатах можуть з користю наслідувати. Наприклад, на кожній залізничній станції на платформі є велика дерев’яна цистерна з прохолодною водою з великою кількістю ковшів. Біля нього такий же резервуар з гарячою водою, так що пасажири, які цього очікують, беруть із собою чайники. Коли потяг зупиняється, ті, хто сидить у вагонах третього класу, вибігають по гарячу воду, а потім повертаються на свої місця і ласують чашкою домашнього чаю.
Потяги з цистернами стоять на кожній бічній колії, і здавалося, що ми пропускаємо одну кожні кілька хвилин, що природно, тому що сира та очищена нафта є основним вантажем, що перевозиться через Кавказ від нафтових свердловин у Баку до Батума, головного морського порту на Чорному морі.