Сценою цих двох кавалерійських атак є широка і красива долина між двома низькими хребтами приблизно за дві милі на південь від мальовничого маленького порту Балаклава. Британські війська заволоділи хребтом на північ від цієї долини, проводили земляні роботи та завершували будівництво свого табору, коли ввечері 24 жовтня 1855 року Рустем-паша, командуючий турецьким контингентом, надіслав повідомлення лорду Реглану, командуючому британськими військами, що росіяни готуються до раптової атаки наступного ранку. Оскільки помилкової тривоги було вже не раз. Лорд Реглан задовольнився тим, що попросив негайно повідомляти про будь-які подальші новини, і жодних запобіжних заходів не було вжито.
Невдовзі після світанку наступного ранку генерал Скарлетт із вісьмома ескадронами важких драгунів вирушив на розвідку, і коли він перетинав хребет, натрапив на фланг бригади російської кавалерії чисельністю близько трьох тисяч, яка тихо наступала на британську позицію. Обидва війська рухалися без розвідників чи флангів, і, отже, жоден із кавалерійських генералів, чиї
Люди незабаром були в тісному особистому конфлікті, були в курсі переміщень свого супротивника. Коли генерал Скарлетт зрозумів ситуацію, він негайно дав команду наступати і кинувся прямо в центр російської лінії, яка була всього приблизно в двохстах ярдах. Але наказ почули лише три з восьми ескадронів, решта п'ять пройшли по інший бік вузького виноградника. Проте рух Скарлетта було чітко видно решті армії, і свідки кажуть, що коли три загони драгунів увірвалися в російські ряди, вони були повністю поглинені, але своїми шаблями вони прорубали собі шлях з такою стрімкістю, що за вісім хвилин вони були повністю очищені. Шок і несподіванка привели російські війська в таке замішання, що вони практично втекли з поля, переслідувані з обох флангів іншими британськими військами.
Скарлетт втратила сімдесят вісім чоловік під час нападу. Росіяни втратили близько шестисот.
Під час цього надзвичайного епізоду легка бригада під командуванням Ерла Кардігана залишалася нерухомою, оскільки командир вважав, що лорд Лукан, який командував кавалерією, дав йому наказ захищати позицію, на якій він стояв, від будь-якої атаки, і ні в якому разі не залишати її.