Королева Єлизавета також є досвідченим художником. Вона написала кілька визнаних картин і виконала мініатюри багатьох своїх друзів на слоновій кістці. Вона вправно володіє голкою, вишиває та плете мереживо, і запровадила обидва мистецтва серед селянок Руманія. Вона також запровадила шовкопряда та переконала уряд висадити сотні тисяч тутових дерев по всій країні. Вона заснувала школи, оперні театри, лікарні, притулки різного роду, навчальні будинки для медсестер і будинок для освічених жінок, які втратили свої гроші. Значну частину свого часу присвячує благодійності, а також організації й керівництву як військовими, так і цивільними госпіталями та іншими установами.
Хоча національною релігією є ортодоксальна грецька, і король Карол, її чоловік, публічно сповідував цю віру, коли він був коронований у 1866 році, королева Єлизавета була звільнена від цього під час їхнього одруження в 1869 році, і продовжувала бути серйозним і активним членом лютеранської конгрегації в Бухаресті, для якої вона спорудила скромний, але відповідний молитовний будинок власним коштом. Однак вона не нав'язує свою віру іншим і бере участь у релігійних святах народу без найменшої стриманості. Вони знають, що вона протестантка і що вона визнає вимоги їхньої власної віри і завжди пам’ятає, що вона є королевою православного грецького населення.
Ті, хто її добре знають, кажуть, що вона ніколи не втрачає жодної хвилини, і вона займається багатьма помічниками, які піклуються про бідних, знаходять роботу для тих, хто її потребує, і служать інтересам румунського народу. Хоча Бухарест має репутацію дуже аморального міста, у суді ніколи не було скандалу; її фрейліни та фрейліни завжди були жінками зразкового життя, і їхня відданість їй вражає. Її мила вдача, її щедре серце та її турбота про благополуччя своїх підданих загальновизнані.
і кажуть, що ніхто навіть не знав її, хто б її не любив.