Таким чином Честерський синдикат отримує ексклюзивне право на розробку певних родовищ вугілля, які більш-менш експлуатуються урядом. Вони мають необмежену кількість, а якість вугілля, як кажуть, така ж висока, як у Кардіффа. У Аргані є родовище міді, яке грубо оброблялося кілька тисяч років і вважається одним із найцінніших у світі. Він належить турецькому уряду і щомісяця видобуває руди на суму близько 750 000 доларів на користь суверена. Час від часу було організовано кілька синдикатів, щоб заволодіти нею, але султан ніколи не відпускав її.
Відомо, що існують інші великі родовища міді, але вони ніколи не розроблялися і навіть не досліджувалися. Поблизу Мосула, в долині Тигру, є дуже велика нафтова територія, яка відома століттями. Ще за часів правління Олександра Македонського люди використовували фільтрацію для мастильних цілей, для мазей і палива. В інших місцях вздовж лінії є нафта, і немає кінця свинцю, цинку та інших мінералів більше чи менше значення. Гори, через які пройде залізниця, були джерелом срібла для вірмен і курдів протягом двадцяти чи тридцяти століть, але шахти ніколи не вироблялися сучасними процесами.
Вважається, що лише родовища корисних копалин становлять сотні мільйонів доларів на території, охопленій концесією, без урахування інших цінних інтересів. Компанія-розробник, яка буде володіти концесією, пропонує розділити та відокремити ці інтереси між декількома підлеглими компаніями — одна для будівництва та експлуатації залізниці, інша для експлуатації вугільних шахт, інша для експлуатації мідних шахт, третя для розробки нафтових родовищ і треті для розробки різних інших інтересів. Численні пропозиції вже були отримані від синдикатів і окремих осіб, які знають про цінні мінеральні, деревні та інші ресурси вздовж запропонованої лінії, і марно намагалися отримати концесії від турецького уряду на їх розробку.
Містер В. В. Мастерсон, американський консул у Харпуті, який багато років служив у цій частині світу і добре знає Туреччину, здійснив кінну подорож довжиною 800 миль по запропонованих маршрутах залізниць і доповів держсекретарю, що він не виявив серйозних труднощів у будівництві. За його словами, запропонована головна лінія проходила б річкою Євфрат майже по всій її довжині без ухилу, більшого ніж один фут на милю, і немає великих інженерних труднощів для інших ліній.
«Долини Євфрату та Тигру, а також бухти, що межують з озером Ван, певною мірою культивуються, — каже містер Мастерсон, — і за допомогою примітивних сільськогосподарських знарядь вирощують достатньо, щоб прогодувати людей у цьому регіоні.