Більшість із них самоокупні. Іноді новоорганізовані конгрегації спочатку отримують невелику допомогу від Сполучених Штатів, але переважна більшість новонавернених платить більше за свою релігію та йде на більші жертви, ніж християни Сполучених Штатів. Наприклад, тринадцять із двадцяти семи церков у центральній турецькій місії не тільки повністю самоокупні, але й надають значну допомогу слабшим церквам у своєму сусідстві. У всій турецькій імперії минулого року рідні церкви сплатили п'ять шостих усіх витрат на освіту, богослужіння та благодійність.
Правління виплачує зарплату місіонерам, але зусилля спрямовані на те, щоб привести місцеві церкви до стану фінансової незалежності з тієї причини, що це стимулює їхню гордість і амбіції; це додає їм впевненості та самоповаги, які, як усім відомо, є найсильнішими елементами у формуванні як національного, так і індивідуального характеру. Не дивлячись на розширення роботи, кількість грошей, які вносять Сполучені Штати на підтримку рідних церков, з кожним роком стає меншою. Тоді як правління внесло 54 585 дол допомогти рідним церквам двадцять років тому, у 1910 році він дав менше 20 000 доларів.
Найважливішою особливістю статистичних звітів американських місій у Туреччині є колонка, у якій подано внески тубільців на підтримку своїх церков. У 1910 році загальна сума становила 119 987 доларів США, збільшившись з 92 937 доларів у 1903 році.
Це дуже примітно і означає в десять разів більше, ніж та сама сума означала б в Америці через бідність людей і той факт, що заробіток великої маси місцевих християн не часто перевищує тридцять-сорок центів на день. Ці гроші добровільно віддають на будівництво та підтримку молитовних будинків, на зарплату рідним пасторам, на тираж релігійної літератури. Можна з упевненістю сказати, що жодна християнська громада у світі, окрім римо-католиків Ірландії, не віддає таку велику частину свого доходу на релігійні цілі, як корінні протестанти Туреччини. Завдяки ліберальності людей у цьому відношенні протестантська церква в Туреччині мала можливість насолоджуватися служінням освічених пасторів. Це також пояснює велику відвідуваність корінними жителями американських шкіл, які отримують більшу частку свого доходу від плати за навчання, мабуть, ніж будь-яка інша школа цього класу у світі. Особливо це стосується американських коледжів. У наш час жоден коледж не претендує на існування, і мало хто міг би вижити без допомоги, але американські коледжі в Туреччині більше залежать від плати за навчання та менше залежать від допомоги для підтримки, ніж будь-які подібні існуючі заклади.