Міжнародний коледж у Смірні є наймолодшим із групи американських закладів, заснований у 1902 році. Під керівництвом доктора Олександра Маклаклана він мав надзвичайний успіх і не тільки став самоокупним, але два чи три роки тому опікуни були здивовані, виявивши надлишок у своїй скарбниці. Існує факультет з двадцяти двох професорів і викладачів і від 350 до 400 студентів, найбільшу кількість яких становлять греки. Міжнародний коледж має широке поле, тому що Смірна є другим містом в Азіатській Туреччині, чиє космополітичне та підприємливе населення до його заснування не мало освітніх привілеїв ближче до Бейрута чи Афін і посилало своїх молодих людей до європейських університетів. Велика популярність і успіх коледжу, безсумнівно, були зумовлені його несектантською політикою, і хоча християнська релігія є наріжним каменем його заснування, і відвідування вправ у каплиці та протестантське богослужіння вимагається від євреїв, греків і магометан, а також християнських студентів, уникають будь-якої схильності до прозелітизму. Курси особливо сильні в наукових галузях, і коледж був зроблений державною метеорологічною станцією.
з сейсмографом, повним комплектом апаратури для запису погоди та вимірювання часу. Аналогічну роботу проводить Американський коледж для дівчат у Константинополі.
Коледж Центральної Туреччини в Айнтабі знаходиться в 250 милях на схід від Тарсуса в долині Євфрату. Він був заснований у 1874 році преподобним доктором Троубріджем, який помер після того, як він міцно поставив його на ноги, і його наступником став доктор Меррілл. Коледж не має дотації, але завдяки своєму чудовому менеджменту з самого початку був практично самоокупним. Він має репутацію більш сектантського, ніж інші американські заклади, і сильно протестантського, що природно, оскільки більшість студентів навчаються для євангельської роботи. Протестантизм дуже сильний у цій частині Туреччини. Три церкви в Айнтабі та Мараші нараховують понад тисячу членів кожна, а конгрегації з 2000 не є рідкістю. До недавнього часу серед студентів коледжу Центральної Туреччини не було ні турків, ні євреїв, а патронаж був взятий виключно з боку корінних протестантів і вірмен, але після того, як було проголошено конституцію, велика кількість мусульман вступила до школи, і президент Меррілл надав їм окрему кімнату, де вони могли богослужити згідно з власним звичаєм. Особливо важливим є медичний відділ.