Арарат після потопу, щоб оселитися в цій чарівній країні. (Див. Буття х. 3.) Від нього походить царська лінія Грузії, а Мцхета була їхньою столицею. Місто описано єгиптянином Птолемеєм; Страбоном, греком; і Пліній, римський географ; і його багатство, влада та вплив на його землі змусили його назвати Дедахалахі, що в перекладі на англійську означає «Мати-місто». Християнство було запроваджено серед грузин святою Ніною під час правління царя Меріам, у 322-324 роках нашої ери, і вона переконала їх знести свої язичницькі вівтарі, відмовитися від людських жертвоприношень і прийняти Євангеліє миру та любові, хоча вони не завжди дотримувалися цього. З усіх народів світу грузини були найзатятішими грішниками.
Цар Меріам після свого навернення побудував церкву, де залишив «безшовну одежу» нашого Спасителя, яку купив під час розп’яття єврей на ім’я Еліоз. Він купив його в солдата, який виграв його за жеребом біля підніжжя хреста. Він зберігався в цій церкві багато століть, а в 1656 році був подарований царем Грузії російському цареві Борису Годунову, який помістив його в Успенському соборі Кремля в Москві, де його можна побачити і сьогодні.
У святилищі, де раніше зберігалася ця дорогоцінна реліквія, знаходиться стовп під назвою «Саміроне» (грузинське слово означає «звідки витікає священна олія»*), який має чудодійну силу постачання Святого Мира кров’ю, яка сочиться крізь його пори. Це чудо відбувається щороку чи два, і, хоча грузини не відомі своєю побожністю, тисячі щороку приходять, щоб поклонитися стовпу та торкнутися його. Таким чином вони вірять.
вони можуть очиститися від усіх хвороб тіла і душі.
Ця стара церква була місцем поховання царів Грузії протягом століть, і хоча гробниці погано зберігаються і ганебно занедбані, багато з них все ще є чудовими зразками мистецтва різьблення. Перед скинією, де зберігалася риза Спасителя, знаходиться мощевик із, як вважають, чернечим одягом пророка Іллі. Переказ стверджує, що він був вихідцем з Мцхети, хоча документальних підтверджень цього факту немає.
Прах останнього царя Грузії лежить у прекрасному мармуровому саркофазі з таким написом:
«Тут спочиває цар Георгій; народився в 1750 році; зійшов на трон Грузії в 1798 році. Бажаючи благополуччя своїх підданих і забезпечити їм назавжди мир, він поступився Грузією Російській імперії та помер у 1801 році^
«З метою збереження для майбутніх поколінь пам'яті про останнього з грузинських царів, маркіз Паолуччі, головнокомандуючий російською армією, в 1812 році розпорядився встановити цей пам'ятник на ім'я Його Величності Імператора Олександра I».