Розвиток нафтової промисловості йшов дуже повільно і почався пізно. Мешканці стародавнього перського міста Баку безперешкодно використовували нафту для освітлення та паливний газ до 1856 року, коли росіянин на ім’я Кокрефф і вірменин на ім’я Мірсоєв отримали від російського уряду концесію на експлуатацію свердловин і переробку продукту. Вони володіли монополією протягом двадцяти років, але займалися дуже маленьким бізнесом, виробляючи незначну кількість та погану якість горючої рідини порівняно з продуктом сьогодення.
У 1876 році концесія була скасована, і на цю територію почався потік старателів і спекулянтів. Кожен, хто міг зібрати достатньо грошей, щоб прокопати свердловину, робив це, поки сьогодні в радіусі десяти миль від міста Баку не існує 736 свердловин, які виробляють більше чи менше нафти і належать майже стільки ж людей. Найбільша кількість знаходиться на а півострів, що тягнеться до Каспійського моря, називається Апохерон, між шістьма і вісьмома милями на північ від міста, з приблизно третиною стільки ж у місці під назвою Біббі-Ейбат, приблизно в трьох милях на південь.
Існує понад сотня незалежних компаній, але лише двадцять п’ять займаються нафтопереробним бізнесом, і лише вісім із них мають достатній капітал для здійснення своїх операцій на платній основі. Однак великий розподіл інтересів дуже деморалізує. Це було погано для міста, промисловості та всіх, кого це стосується, тому що щоразу, коли починалося якесь велике підприємство, жорстока конкуренція використовувалася, щоб перервати його та поставити в незручне становище. Як висловився один джентльмен, було б вигідно всім зацікавленим сторонам, якби половині нафти, видобутої в Баку, дозволили стікати в море.
Є три великі компанії, найбільша з яких належить родині покійного Альфреда Нобеля, шведського філантропа, який заснував Нобелівський інститут у Стокгольмі та виділив йому кошти, з яких щорічно виплачуються премії за сприяння миру, науці та літературі. Ви пам’ятаєте, полковник Рузвельт поїхав до Крістіанії в травні 1910 року, щоб отримати Нобелівську премію миру, яка була присуджена йому за успіх у примиренні Росії та Японії та припиненні недавньої війни.
Сам Альфред Нобель спочатку дуже цікавився розвитком нафтової промисловості Баку, але приблизно в 1877 році він пішов, а його брати, Людвіг і Роберт Нобелі, продовжили роботу. Багато років тому вони передали свої активи акціонерній компанії