У селах у базарні дні можна побачити натовпи селян, як чоловіків, так і жінок, у національному вбранні, мистецькому та привабливому. Однак у Бухаресті жінки носять паризькі сукні та паризькі капелюшки, а нині спідниця з ковзанням так само поширена, як і в будь-якому іншому місті Європи. Екстравагантність людей видно на кожному кварталі. Кафе багато, і вони завжди людні; громадський транспорт розумніший за будь-який, який ви бачите в Лондоні, чи Парижі, чи Нью-Йорку, і вони запряжені чудовими російськими кіньми, чорними, як чорне дерево, з довгими розпущеними гривами та хвостами. Кучери носять веселу ліврею — довгу туніку з оксамиту, як правило, синього або чорного кольору й рясно розшиту золотим плетеним орнаментом. Майже всі вони – російські емігранти. Вони належать до розкольницької релігійної секти під назвою Скоптські, яка заборонена ортодоксальною грецькою церквою. Але тарифи на таксі такі ж високі, як у Нью-Йорку, і вдвічі вищі, ніж у Берліні. Стверджують, що в Бухаресті автомобілів більше, ніж у будь-якому іншому
Європейське місто пропорційно населенню, і там багато таксі.
Готелі такі ж хороші, як і будь-який інший в Європі, і вартість проживання в них вища, ніж у Парижі чи Нью-Йорку. Усе французьке — французькі кухарі, французькі офіціанти, французькі рахунки за проїзд — і французькі збори. Друг, який приїхав прямо до Бухареста з Монте-Карло і зайняв подібні номери в найдорожчому готелі в обох місцях, стверджує, що ціни в Бухаресті були на 15 і 25 відсотків, вищі, ніж у Монте-Карло.
Дивує кількість ювелірних крамниць і розкішних виставок з діамантами та іншим дорогоцінним камінням, на які вказують як на свідчення марнотратства людей, і само собою зрозуміло, що купці не пропонували б такі речі на продаж, якби на них не було попиту. У нас не було можливості побачити жінок Бухареста в повному вбранні, але з туалетів, виставлених у кафе та інших громадських місцях, можна зробити висновок про те, що можна побачити в приміщенні під час демонстрації. Румунські жінки славляться своїм одягом і гарним виглядом. Кажуть, що вони поєднують у собі красу угорців, витонченість віденців, стиль парижан і пристрасть неаполітанців. Кажуть, що вони [також блискучі співрозмовники, швидкі сприйняття та спритні дотепники. Більшість жінок вищого класу виховуються вдома у французьких гувернанток, які сприяють не стільки їхньому інтелектуальному, скільки соціальному розвитку. Як сказав один широкодумний джентльмен, «румунська дівчина — природна кокетка. Вона нічого не може вдіяти, а її гувернантка-француженка додає мистецтву вишуканості та робить її самовпевненою до безрозсудності».