MediaArhiv

Частина 9

сторінка 143/291

Активність у доках свідчить про те, що на Каспії має бути велика торгівля. Причали вздовж морського узбережжя перед містом на милю чи більше зайняті пароплавами та вітрильними суднами, що розвантажують і приймають вантажі, які лежать великими штабелями на пристанях. Між доками та залізничними станціями постійно проїжджають лонські процесії возів і фургонів. Майже вся торгівля Середньої Азії здійснюється там, і вона привозиться або везеться двома залізницями, одна пролягає в Батумі, а інша до Одеси та Москви.

Баку — стародавнє перське місто, що належить Росії шляхом завоювання. Більшість жителів - це перси, які займаються фізичною працею; наступний великий расовий поділ - це вірмени, які тримають невеликі крамниці, і багато більших, якщо на те пішло, і складають th меркантильний клас. А потім приходять татари, яких небагато і там, як і скрізь, є безладний елемент.

Старе місто — типове перське місто, наполовину оточене муром, побудованим у дванадцятому столітті, з монументальними вежами та воротами, кілька з яких збереглися. Послідовники Зороастра прийшли сюди в давні часи, приваблені палаючими джерелами нафти, і будували храми для поклоніння з певними проміжками вздовж узбережжя. Парси затоки Бор, нащадки вогнепоклонників, яких вигнали звідти

Персія мусульманськими натовпами раніше підтримувала вічний вогонь на вівтарі поблизу міста, але він був погашений кілька років тому, і зараз на цьому місці стоїть нафтопереробний завод.

Ми мали досить захоплюючий досвід, намагаючись знайти один із старих храмів вогнепоклонників. Ми полювали навколо старого перського міста, поки не знайшли чоловіка, який знав, де воно, і він послав двох маленьких хлопчиків показати нам дорогу. Йдучи за ними через лабіринт вузьких вуличок, ми вийшли на невелику ділянку землі, обгороджену високим кам’яним муром і охороняну солдатами, які вигнали нас. Коли ми спробували зазирнути крізь щілини у воротах, щоб поглянути на будівлі всередині, вони направили на нас свої гвинтівки та були небезпечно демонстративними. Ми не думали, що робимо щось не так. Наші мотиви були такими ж невинними, як мотиви вчителя недільної школи, але охоронець, очевидно, запідозрив, що ми задумали якесь лихо, і нарешті пригрозив нам негайною смертю, якщо ми не підемо звідси.

У цей критичний момент підійшов ввічливий громадянин, який заперечив войовничій охороні. Він пояснив нам, що стародавній храм тепер використовується як склад боєприпасів і його потрібно ретельно охороняти через енергію анархістів і революціонерів у місті.