Рельєф степів Дагестану нагадує степи Північної Дакоти після жнив. Поверхня землі хвиляста у вигляді великих хвиль і хребтів. Американці назвали б це хвилястою прерією. Схили, звернені до сонця, жовтіють стернею зжатого зерна. Є величезні стада великої рогатої худоби та овець випас на північних схилах пагорбів, а відсутність огорож робить необхідним використання пастухів, які носять довгі, жирні на вигляд овчини з шерстю всередині. Їхні голови вкриті великими шакосами, які виглядають дуже важкими та дуже гарячими.
Вночі овець загоняють у кошари, зроблені з плетених саджанців, які висаджують і вирощують із цією метою. Гай в’язів, гікорі або інших гнучких саджанців можна висадити за невеликі витрати, а коли їм виповниться два-три роки, їх можна зрізати та сплести, як кошик. Пастухи роблять підстилки вісім-десять футів завдовжки та чотири-п'ять футів завширшки, які, будучи підкріпленими легкими стовпчиками, створюють міцну та «непроникну» огорожу. Кожен господар має такий, і він переносить його з пасовища на пасовище, стежачи за своїми отарами, і щовечора перетворює овець і ягнят у цей рухомий загін.
Чоловіки, яких ми бачили біля залізничних вокзалів, — татари, чия любов до суспільства й азарт викликають у них презирство флегматичних німців і росіян, які зневажають такі диверсії. Їхня любов до одягу також викликає глузування у їхніх сусідів. Вони чіпляються за старовинний грузинський костюм і не відмовляться від нього. Вони носять калак — довге пальто з плетеною спідницею — і капюшон з білої вовняної тканини, який називається кабула, на голові з довгим кінцем і китицями, що звисають на спину. Це набагато граціозніше, ніж феска, але не настільки гідно, як тюрбан.
Російський уряд перенаправляє іммігрантів у цю частину Кавказу з інших частин імперії. Хоча це одна з найстаріших спільнот у Всесвіті, вона все ще рідко заселена. Революція землелюбів селян європейської Росії в 1905 році в думі було прийнято законодавство, схоже на законодавство британського парламенту щодо Ірландії, і великі маєтки купувалися урядом, розбивалися на невеликі ферми і продавалися селянам на тривалий час за низькими відсотками. Цей рух був прискорений, і власників землі переконали продати аргументи, подібні до тих, які використовували орендарі в Ірландії. Орендодавцям, які досі відмовляються поступатися, доводиться нелегко. Їхні комори підпалюють, худобу понівечують, пшеничні поля спалюють і на них накладають різні покарання. Тепер існує закон, що дозволяє примусову експропріацію великих маєтків, а землі, що належали короні та церкві, повільно діляться та розпоряджаються між селянами-фермерами, привезеними з більш густонаселених районів центральної Росії.