Управління Кавказом суто військове. Перша думка в голові росіян - завоювання. Після цього немає жодної іншої думки, крім як зберегти володіння. Замість того, щоб садити дерева і заохочувати людей до вдосконалення методів землеробства, росіяни будують фортеці, а замість шкільних будинків будують казарми. Залізниця через всю провінцію та та, що тягнеться до перського кордону, була в основному для пересування військ, а військовим постачанням надається перевага над усіма іншими вантажами. Знаменита дорога через Кавказькі гори призначена для військових цілей, а не для торгівлі. Лише в цій провінції тримається на бойовому ладі не менше ста п'ятдесяти тисяч солдатів. Цю кількість чоловіків не тільки вилучають із полів і фабрик, і таким чином зменшують кількість виробників, але й селян, які працюють на фермах, власників крамниць та інших мирних членів населення, оподатковують за їхнє утримання, що є постійною скаргою, яку неможливо позбутися. Якби гроші, що витрачаються на військові цілі, можна було б направити на матеріальний розвиток і освіту народу, армія не була б потрібна.
Усі впливові та прибуткові посади займають привезені росіяни, хоча чиновницькі та інші другорядні посади надаються тубільцям. Кавказька провінція, що знаходиться на північ від гірського хребта, і Закавказька провінція, що на півдні, управляються самодержцями, які безпосередньо підпорядковуються цареві, і тільки йому одному. Кілька членів імператорської сім'ї зайняли пости, які вважалися бажаними до революції.
Водночас варто пояснити, що росіяни туди за запрошенням. Понад сто років тому грузинський цар добровільно звернувся за захистом до Олександра I проти агресивних дій Ага Мохаммеда Кана, перського загарбника, і в 1801 році він підписав з Олександром I договір про практичне приєднання до Росії. У військовому музеї тут є чудова велика історична картина грузинського художника, яка відображає ентузіазм, який проявили люди, коли російські війська увійшли в місто. Владу прийняв Тифліс і російський губернатор.
Політична ситуація тут практично така ж, як і в Польщі. Грузія – завойована провінція. Без згоди народу її приєднали до Російської імперії. Вони російські піддані з примусу і їм це не подобається. Їхній колишній король понад століття тому звернувся до росіян із проханням про захист від персів; росіяни відгукнулися на заклик і «асимілювали» Грузинське королівство, як вони зробили з Польським королівством.