пол вниз, але наполегливість облоги. Військові критики часто говорили, що це була війна пік, а не зброї. Укріплення союзників поступово просувалися, поки місто не стало схожим на людське тіло, загорнуте в клубки анаконди. Оскільки ситуація вже була нестерпною, як кажуть солдати, росіяни підбили гармати, підірвали їхні склади та укріплення, спалили їхні склади, потопили всі плавучі речі в гавані та евакуювалися 10 вересня 1855 року, втративши в облозі, за їхніми власними даними, 2684 убитими, 7342 пораненими та 1763 зниклими безвісти. Втрати росіян у кількох битвах, що передували облозі, становили понад 30 тис. убитими та пораненими. Французьке кладовище містить 28 000 могил, більшість із яких позначені.
Після того, як росіяни відступили, союзники заволоділи руїнами міста й залишалися там до моменту оголошення миру.
Втрати англійців становили 30 тис. Незвичайна сувора зима, відсутність їжі, одягу, ковдр, ліків та інших необхідних речей спричинили жахливі труднощі та страждання, і понад 18 000 британських солдатів померли від хвороб, що в десять разів більше, ніж було вбито в боях протягом усієї кампанії.
Проблеми з британською армією в Криму були такими ж, як і під час південноаѣриканської війни п’ятдесят років потому; те саме, що переважало з боку Сполучених Штатів під час нашої нещодавньої війни з Іспанією, умова, від якої студенти військових завжди застерігають один одного, але рідко передбачають її. Хоча Англія вступила у війну добровільно, втрутившись на захист Туреччини у справу, яка не мала прямого інтересу ні для уряду, ні для народу Великої Британії, як армія, так і
Військово-морський флот у всіх відділах був абсолютно непідготовлений. Після прибуття військ до Криму вони були абсолютно без необхідного продовольства, одягу, амуніції та практично всього іншого. Медичне відділення було без ліків, інструментів, підстилок та всіх інших вимог.
Генерал сер Евелін Вуд у своїй історії Кримської війни говорить:
«Нехтування будь-якою підготовкою до війни протягом сорока років миру призвело до того, що мужня армія залишила Англію в 1854 році, а загальне безгосподарність призвело її до знищення. Марність Англії дорого коштувала їй скарбів, репутації, крові; але жертви її недалекоглядної скупості підтримали честь англійців, пошарпаний одяг, брудний одяг. намети, порожні шлунки збагатили найкращі традиції служіння, минулі й майбутні».
Що ще гірше, буря безпрецедентної люті обрушилася на британський флот, що лежав біля маленької гавані Балаклави, і розбила двадцять одне судно, включаючи «Резолют»^ фрегат, кілька навантажених транспортів і^ магазинне судно, навантажене 10 000 000 патронами до гвинтівок і гармат. Генерал Вуд каже: