Перші місіонери, які приїхали в країну, боролися з цими теоріями, переважно наймаючи дівчат до школи щоб продемонструвати той факт, що вони можуть навчитися читати. Дівчата Туреччини такі ж розумні, як і дівчата будь-якої іншої країни, і взагалі мови Туреччини легше вивчити, ніж англійську, так що в кожному випадку місіонерка вигравала. Він ретельно відбирав яскравих дівчат для тестів, і в жодному випадку не було провалу. Вони продемонстрували, що дівчина може навчитися читати, і то дуже швидко. Невелика група з десяти дівчат була зібрана в школу в Сівасі ще в 1864 році, і з того часу до цього часу освіта цієї статі не залишалася без уваги. За два роки в тій школі було тридцять два учні. Воно стало настільки популярним, що вірменський єпископ двічі піддавав анафемі школу та її вчителів, але це лише сприяло її рекламі, і кількість учнів швидко зросла.
Нинішня середня школа для дівчат, яка в 1874 році мала лише чотирьох учениць і була розташована в старому рідному будинку, здобула великий вплив і силу не лише через самих учениць, але й через п’ятсот шістдесят дівчат у різних інших школах міста, які всі належать до цієї середньої школи, а також у школах інших міст, таких як Гурум, Токат, Диврік, Ендірес, Зара тощо, де всі вчителі. випускники. Мабуть, не менш важливим є те, що григоріанські священики заснували і тепер ведуть подібні школи для дівчат у багатьох населених пунктах вілаєту, в яких були прийняті американські методи, викладаються американські курси, а американські ідеї щодо освіти жінок прийняті та застосовуються на практиці. Це визнання місіонерських методів настільки ж щире, як і загальне; імітація є найсправжнішою підтримкою.
Крім лікувально-просвітницької роботи воно веде
Для американських місіонерів, особливо у внутрішніх містах Туреччини, протягом останніх п’ятнадцяти років було необхідно відкрити сиротинці для розміщення великої кількості дітей, які залишилися повністю знедоленими через часті масові вбивства. Це почалося в 1895 році, під час великої різанини, яка охопила велику частину Турецької імперії, коли понад триста дітей було зібрано в притулок у Сівасі. Нашим місіонерам допомагали помічники, прислані зі Швейцарії під керівництвом Швейцарського комітету, так що робота набула міжнародного характеру. Ці діти отримали комфортні християнські домівки та сучасну освіту. Виникла потреба запровадити для них багато форм промисловості, щоб вони не сиділи без діла і дозволили їм понести принаймні частину витрат на їх утримання та навчання. Пізніше цю роботу було дещо розширено, щоб включити допомогу для вдів.