Видатним людям пропонували життя, якщо вони зрікаються своєї релігії, і деякі з них це зробили, але дуже небагато. Велика маса вірмен, які загинули під час тих масових вбивств, були мучениками своєї віри. Особливі зусилля докладалися для того, щоб примусити священиків до віровідступництва. Офіційне розслідування показало, що 170 вірменських священнослужителів в одній провінції були замучені до смерті за те, що вони не зреклися свого Христа. У провінції Карс є група з шістдесяти міст і сіл, в яких не залишилося жодної християнської церкви та жодного християнського священика. Розслідування показало, що 568 церков було зруйновано, а 282 перетворено на мечеті. Ніхто ніколи не дізнається масштаби масових вбивств, але, наскільки точно можна встановити, майже 100 000 вірменських християн зазнали мученицької смерті під час правління Абдул-Гаміда за його наказом, і вважається, що стільки ж тих, хто втік у гори, загинули від викриття та голоду.
Різанина вірмен у жовтні 1895 року, яка жахнула світ, почалася в Трапезунді, і я запитав доктора Кроуфорда, американця, який провів у цій країні тридцять років, його думки про причини та мотиви.
«Століттями вірменське населення Османської імперії зазнавало безперервних жорстокостей і переслідувань», - сказав доктор Кроуфорд. «Вони страждали від важких податків і несправедливих способів збору; не було безпеки для їхнього майна, ніякого захисту для їхніх урожаїв, які часто викрадали або знищували, а їхні дружини та дочки ніколи не були в безпеці. Більшість із цих переслідувань були через курдів, їхніх напівцивілізованих сусідів у Курдистані, прилеглій до Вірменії провінції на сході. Деякі курдські вожді шантажували вірменські села, щоб захистити їх. Тобто вони обкладали жителів даниною, в обмін на що захищали їх від інших курдів. Ті, хто платив цю данину, були в безпеці, а ті, хто не платили, ніколи не були в безпеці ні в житті, ні в майні, ні в своїх сім’ях.
«П'ятдесят чи шістдесят років тому вірмени почали емігрувати; тисячі поїхали до Константинополя та інших міст; інші в Європу та Америку; і є багато тисяч у Сполучених Штатах. Ті, хто бачив світ, природним чином усвідомили нещасливу ситуацію, в якій живуть їхні співвітчизники, навіть більше, ніж самі останні, і почали придумувати засоби для їх допомоги. Вони організовували товариства; вони збирали кошти; вони публікували. газети, засуджували беззаконня та інспірацію проти турецького уряду.
"Як тільки уряд дізнався про цей рух, замість того, щоб полегшити гніт, він обрушився на вірменів сильніше, ніж раніше. Ситуація дуже погіршилася, оскільки турки знайшли привід для своєї жорстокості в патріотичних рухах. Вся пошта була відкрита; все, що стосувалося Вірменії, було придушене та знищено; навіть Біблія була спотворена, вирвавши листя, на яких було написано ім'я Македонія, у кожній географії та атласі була стерта назва Вірменія», — і доктор Кроуфорд показав мені копію англійського класичного словника, у якому текст під словом Вірменія був вирізаний. «Було проголошено, що турецький уряд має намір знищити Вірменію