Тютюн, вироблений навколо Самсойма, має світлий колір і чудовий смак, особливо підходить для сигарет. Існує велика різниця в якості залежно від догляду та вирощування, і американці переконали кількох фермерів вдосконалити свої методи та знаряддя. Вони сказали мені, що можна отримати вдвічі більше нинішнього врожаю та сама площа, якби на неї було витрачено половину турботи та майстерності, які кубинські плантатори приділяють своєму тютюну. Очікується, що Самсун стане північною кінцевою станцією однієї із залізниць, які були дозволені парламентом Туреччини.
Якщо ви подивіться на свою карту, то помітите, що Мала Азія — це та частина Туреччини, яка виступає в Середземне море з азіатського боку, майже квадратний півострів приблизно за триста миль в один бік. На півночі вона омивається Чорним морем, на сході – Вірменією та Курдистаном, на півдні – Сирією та Середземним морем, а на заході – Єгейським морем. Західну частину Малої Азії називають Анатолією. Він густо заселений турецькими фермерами, які обробляють землю примітивно, незграбно, але не усвідомлюють більше половини вартості своєї праці; по-перше, через їх примітивні інструменти та інструменти та їх недосконале вирощування, і, по-друге, через відсутність транспортних засобів, якими вони могли б відправляти свою продукцію на ринок. Від узбережжя Середземного моря до внутрішньої частини країни проходять дві залізниці, які забезпечують зв’язок приблизно 10% населення. На 90% території Малої Азії єдиний спосіб подорожувати — це верхи на коні чи ослі, а єдиний засіб для переміщення вантажів — це каравани верблюдів, які є повільними та дуже дорогими. З цих причин жителі значною мірою залежать від власних ресурсів. Вони виготовляють усе, що носять, крім бавовняних тканин, і їм дуже мало для відправлення.
Майже безпосередньо на південь від Самсуна, приблизно за сто миль, розташована станція Марсован Американського правління, яка вперше була зайнята в 1852 році, і протягом п'ятдесяти восьми років була штаб-квартира місіонерська робота не лише для цього важливого міста, але й для багатьох країн, включаючи Самсун, Амасію та інші важливі міста. Робота, природно, створювалася в процесі росту. Маленькі денні школи, в яких навчають читання, письма та правопису народною мовою, перетворилися на два великі заклади: Анатолійський коледж з його великими будівлями, призначеними для колегіального навчання молодих чоловіків, і Вищу школу для дівчат і пансіон, окремий заклад, який дає майже такий самий повний курс навчання, як і юнаки.